Слава ЗСУ!

Як ждеш чудес — то вірою вкріпися.

Цісар

Повеселімся ж лихові на злість,

Бо скоро зайде в нас великий піст.

А поки що нехай буяє шал —

Ми справимо бундючний карнавал.

Сурми. Усі виходять.

Мефістофель

Не може дурень зрозуміть,

Що щастя треба заслужить.

Хоч камінь мудрих він добуде,

Без мудрого той камінь буде.

Просторий зал з бічними покоями, оздоблений і причепурений до маскараду.

Герольд

Геть, давні вигадки німецькі,

Чорти, відьми, танки мертвецькі,—

Ми інших хочемо забав.

Наш володар у дні походів Недарма Альпи переходив;

Собі на користь, всім на подив Веселий край він там придбав.

До папського схилившись трону, Добився цісарських він прав І звідтіля приніс собі корону,

Та й нам ковпак блазенський теж узяв. І ми удруге народились:

Усі вельможі, всі пани У той ковпак любенько нарядились; Немов дурними поробились,— По-своєму ж розумні всі вони.

Вони вже йдуть — де самотою,

Де парами, а там юрбою,

Тут за гуртком пливе гурток...

Сюди, сюди, тут стільки вражень! Проте не йде мені з думок,

Що світ — один великий блазень,

Хоч знає безліч витівок.

Садівниці

(співають у супроводі мандолін)

Чепурились ми в надії,

Що сподобаємось вам —

Флорентинки молодії,

Вбрані з блиском двірських дам.

Закосичились квітками,

Вбрали пишні пояси,

І стрічками, і шовками Додали собі краси.

Як до справи взяться зручно,

Можна всього досягти:

Квіти, виплекані штучно,

Будуть цілий рік цвісти.

Із шматочків різнобарвних Симетричні пелюстки...

Глянь на квіти — скільки чар в них, Хоч прості самі частки.

Юнь і врода — ніжні квіти,

Смак і мода, все в нас е;

Трудно в жінці розрізнити,

Що в ній штучне, що своє.

Герольд

Час квітки з голів знімати,

Ставте кошики додолу,

Щоб усякий вибирати Міг до свого задоволу.

\'Люди ринули юрбою;

Зразу й сад тут уродився,

Крам, напевне, полюбився — Крамаркам нема відбою.

Садівниці

Тільки цур, не торгуватись,