Слава ЗСУ!

Герольд

Тепер набік, будь ласка, гості гожі, Бо інші йдуть, на вас зовсім несхожі. Ось сунеться гора якась жива, Пишнота килимів їй боки покрива;

Із хоботом, а ікла — страх дивиться! Я вам скажу, у чому таємниця.

Вгорі—дві жінки; сидячи, одна Скеровує спокійно крок слона;

Друга стоїть у величі могучій,

Від неї блиск навколо б’є сліпучий.

А збоку йдуть дві постаті хибкі, Обидві скуті; тільки ж подивіться; Одна сумна, а друга веселиться. Почуєм, хто вгай такі.

Боязнь

Смолоскипи, лампи, свічі Палахкочуть в штовхітні;

В кожнім схованім обличчі Ворог бачиться мені.

Геть од мене, щирозуби!

Сміх ваш зрадний, певна річ; Для моєї, знаю, згуби Ви зібралися в цю ніч.

Друг колишній з мислю злою ГЦцкрадався, щоб убить;

Та лице й під машкарою Я впізнала — щез він вмить.

Утекла б я світ за очі,

Та закута, в ланцюгах,

І чигає скрізь із ночі Тьма і згуба, смерть і жах.

Надія

Добрий вечір сестри милі!

Хоч обличчя ви й закрили, Невпізнанні поробились —

А мені ви полюбились.

А як кожна з вас погляне Не крізь ночі світло тьмяне,

А без маски, завтра зранку — Ми подружим до останку.

В чистім полі на роздоллі Погуляєм ми по волі,

Будем разом проживати, Працювати й спочивати;

Все нам легко поведеться, Бідувати не прийдеться;

Скрізь вітатимуть нас люди, Наче рідні ті брати:

Щастя буде нам усюди,

Щастя мусимо знайти!

Мудрість

Гляньте, Боязнь і Надію Я скувала ланцюгами:

Берегти людей умію Перед тими ворогами.

На тварину-великана Навантажила я вежу,

І ступа вона, слухняна,

Бо за кожним кроком стежу.

А на ній — ясна богиня, Розпроставши дужі крила, Сяйвом дивного проміння Все навколо освітила.

Всюди їй пряма дорога,

Не зійти на манівець; їй наймення — Перемога, Боротьбі й труду вінець!

Зоїло-Терсіт

Ух! Ух! Стривай, триклятий рід, Я всіх вас вилаю як слід!

Але найперше я кусну Ту Перемогу навісну.

Летить вона, дзвенить крилом, Дивіться, мов: орея орлом!

Куди її не понесе,

До ніг їй падає усе,

Богиню славлячи; мені ж Усяка слава — в серце ніж.

Тоді б од серця одлягло,

Капи б на світі скрізь було Лихе—добром, добро—лихим, Криве — прямим, пряме — кривим.

Герольд

Як стукну я жезлом святим,

Личино зла, погана бридь,—

Ти в мене знітишся умить! —