Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фауст

Тим я й ножиці сховала —

Так сьогодні безпечніш.

Подивлюся я з безділля На кипучий вир життя;

Ну, а вам тепер привілля —

Веселіться як хотя.

JI ах езіс

А мені одно робити —

Знай гляди ниткам ладу;

В мене погляд пильновитий,

Зроду ходу не зведу.

Кожній нитці тут потрібно Прямування дать тверде,

Кожна нитка тут несхибно В колі вказаному йде.

Я стрясла б весь світ широкий,

Занедбавши нагляд свій;

Йдуть години, линуть роки,

Вічний ткач снує навій.

Герольд (указує на фурій, що надходять)

Цих трьох, що йдуть, ви б, мабуть,

не впізнали, Хоч знаєтесь на міфах старовинних,

І злющих яг, в стількох нещастях винних,

Ви б як гостей жаданих привітали.

То — фурії; та хто б мені повірив?

Бо ж молоді, вродливі та ласкаві;

Та не заходь із ними в жодні справи,—

Ці горлички кусають гірше звірів.

Вони завжди облудні, а сьогодні Найгірших вад не криють всі ледачі;

Так і вони — не янгольської вдачі,

А вочевидь катівки всенародні.

Алекто

Однаково обдурим, як захочем, Підкрадемось, як кішечки, влазливо; А хто з дівчам кохається щасливо, Тому до вух ми стільки натуркочем: «Кохаєш ти; яка ж тобі шаноба?

Вона тайком на іншого моргає...

Вона й тупа, вона й сліпа, й кульгає— На ній тобі женитись не подоба».

І молодій накажемо немало:

«Коханий твій на мові був з другою, Ще й кепкував, сміявся над тобою!» Мирись, як знай, а злагоди не стало...

Мегера

Це ще пусте! До мене, шлюб узявши, Потрапите; мені ж заве іди вдасться Химерами струїти світле щастя; Мінливий час, мінливі люди завше.

Хто осягнув, до чого поривався, Наситившись, деінде мислі зносить; Він іншого, незвіданого просить,

Від сонця б на морозі він сховався.

Всьому цьому я вмію дати раду,

І в слушний час, гукнувши Асмодея, Ходжу із ним незримо між людей я, Скрізь сіючи незгоду, зваду й зраду.

Тісіфона

Не язик, а ніж і трута Хай зрадливця покарає;

Хто одразу двох кохає,

У того душа зіпсута.

За солодкі ті хвилини Гірко, гірко ти заплатиш!

А благання марно тратиш —

Не спокутуєш провини.

Час надію вже покинуть!

Скарга рветься аж до хмари,

І луна волає: Кари!

Той, хто зрадив, має згинуть.

Попередня
-= 95 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 19.

Останній коментар

  25.11.2016

але


  25.11.2016

важко зрозуміти


  22.11.2016

на какой странице о Маргарите?


Додати коментар