Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

Перша умова не залежала од відправників. Вони не змогли б обдарувати очима істот, якби ті їх не мали. Друга умова вимагала неабиякої винахідливості, головним чином тому, що власті Квінти, мабуть, не хотіли безпосереднього контакту космічних пришельців з населенням. Через те сигналізація мала впасти світляним дощем на всі континенти планети, пробиваючи густу запону її хмар. При Цьому суцільна хмарність була корисна, оскільки світляних голок, які прошивали її, ніхто, хто мав хоч крихту розуму, не сприйняв би за сонячне проміння.

Найважчим видавалась форма послання. Навчати абетки, посилати як паролі числа, універсальні сталі фізичні матерії було б нонсенсом. Солазер стояв у цеху корми, готовий до старту, однак у дорогу не вирушав. Фізики, інформатики, екзобіологи зайшли в глухий кут. У них було все, крім програми.

Самоз’ясувальних кодів не існувало. Мова йшла про барви веселки: похмурі кольори фіолетових відтінків, центральна смуга — ясніша, зелень — це рослини, буйне життя, червінь поєднується з агресією — певна річ, тільки в людей. А коду у вигляді ряду сигнальних одиниць, котрі щось означають, зі смуг спектра не складеш.

Тоді другий пілот запропонував свій варіант. Мовляв, треба розповісти квінтянам канку. Обернути вкрите хмарами небо на екран. Висвітлити на ньому серію картин. Над кожним континентом. Як пожартував пізніше присутній при . цьому Aparo, obstupuerunt crimes. Спеціалісти й справді остовпіли.

— А технічно це можливо? — запитав Темпе.

— Технічно — так. Але що це дасть? Вистава на небі? Чого?

—Казка — повторив ПІЛОТ.

— Ідіотизм,—розсердився Кірстінг, який двадцять років життя присвятив вивченню космолінгвістики. — Може, малюнками ти й справді зміг би показати щось пігмеям або ав< індійським тубільцям. Усі людські раси і культури мають спільні риси. А на Квінті людей немає.

— Пусте. Там існує технічна цивілізація, і вони вже воюють у Космосі. Це означає, що раніше у них була цивілізація палеоліту. Вони вже навіть тоді воювали. Й епохи льодовиків теж були на цій планеті. Коли ще не споруджували ні будинків, ні вігвамів, а, мабуть, жили в печерах. На стінах малювали знаки плодючості й звірів, на яких полювали, щоб це принесло їм ловецьке щастя. Це було чаклунство. Аби казки. Але про те, що це казки, вони довідалися через кілька тисяч років від ерудованих мужів. Таких, як доктор Кірстінг. Докторе, хочеш закластися зі мною, що вони знають, що таке казка?

Накамура не міг уже стримати сміху. Інші теж, крім Кірстінга. Однак цей екзобіолог і космолінгвісг в одній особі не належав до тих, хто вперто захищає власні позиції.

— Хто його знає… — завагався він. — Якщо ця ідея справді не ідіотська, то вона — геніальна. Припустімо, ми справді покажемо їм казку. Але яку?

— О, то нжг in.’ мій клопіт. Я не палеоетнолог. Що ж до самої ідеї, то це спало на думку не тільки мнні. Доктор Герберт іще на «Еврідіці» дав мені том фантастичних оповідань. Я інколи гортаю його. Мабуть, цю ідею я запозичив звідти…

— Палеомтгографія?.. — вголос розмірковував Кірстінг. — Я хіба приблизно знайомий з нию. А ви?

Фахівця тлкого профілю на борту не виявилося.

— Може, ҐОД?..—озвався японець.—Про всяк випадок варто пошукати в його пам’яті тільки, мабуть, не казку. Це має бути міф. А ще точніше, спільний елемент, мотив, присутній у найдавніших міфах. — З дописемної ери?

— Ну звичайно.

— Т.ак. Із гсамих початків їхньої протокультури,— здався Кірстінг. Він навіть запалився цією ідеєю, але його тут же пойняли сумніви: — Стривайте. А чи не повинні ми об’явитись їм в образі богів?

Aparo запротестував.

— Це буде дуже важжко зробити саме тому, що ми маємо продемонструвати їм не нашу перевагу і не себе самих. Ідеться про ідею добра. Про добру ідею. У всякому разі я саме її вкладаюв пропозицію нашюго пілота, бо казки, як правило, закінчуються перемогою добра.

Так почали» :я роздуми про те, які спільні риси можуть мати Земля і Квінта; які особливості тамтешнього життєвого середовища, а також рослин і тварин, що виникли в ньому: згадували легенди, міфи, перекази, ритуальні обряди й звичаї, щоб виокремити з них найдавніші, з сенсом, не втраченим упродовж наступних історичних епох.

У першій групі імовірних інваріантів опинилися: двостатевість, найповніше виражена у хребетних, пожива тварин, а отже, й істот розумних на суші; чергування ночіі і дня, значить, Місяця і Сонця, а також теплих і холодних пір року;

травоїдні й м’ясоїдні як передумова виникнення тварин, яких поїдають, і тварин, які поїдають інших здобич і хижаки, оскільки повсюдність вегетаріанства можна вважати вельми сумнівною Якщо так, то вже в протокультурі з’являються лови, Канібалізм, полювання на створінь сого виду в еоліті чи палеоліті—явище можливе, хоч не обов’язково неминуче; так чи так мисливство — своєрідна початкова школа, бо поряд із теорією еволюції воно сприяє розвиткові розуму.

Попередня
-= 104 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!