Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

— Ти сам знаєш—так склалось. А крім того, я вважаю, що коли хтось і повинен брати участь в цьому польоті, то в першу чергу — вони.

— І багато їм буде з цього користі, коли в найкращому разі пощастить реанімувати одного коштом усіх інших. Віктор Терна вирячився на Герберта:

— Що з тобою? Схаменись! Хіба ж це наша провина? На Титані не було умов поставити діагноз. Так чи ні? То що ж тепер балакати? Я хочу знати, з чим врешті маю йти до цього домініканця. Тебе що — навернули до віри пращурів? Убачаєш у тому, що ми заміряємося зробити, щось погане? Гріх?

Герберт, досі зовні спокійний, заговорив, насилу стримуючи роздратування:

— Ти чудово знаєш, що я буду вимагати того ж самого, що й ти і головний лікар, і знаєш мої погляди. Повернути до життя давно загиблих — яке в тому зло? Зло полягає в тому, що з двох померлих пощастить оживити тільки одного і що ніхто з нас не зважиться вибрати, кого саме слід воскресити… Шкода часу. Ходімо. Хочу якнайскоріше з цим покінчити.

— Я мушу перевдягтися. Почекаєш?

— Ні. Піду сам. Приходь туди, до нього. На якій це палубі?.. Вони вийшли разом, але сіли в різні ліфти. Набравши потрібний код, Герберт понісся овальним срібним тунелем. Яйцеподібний ліфт м’яко загальмував, увігнута стінка розійшлася, мов діафрагма фотоапарата. Перед Гербертом простяглися ряди ввігнутих дверей з високими порогами, як на старих морських кораблях. Він знайшов двері під номером 84, з маленькою табличкою «Р. П. Араго, МА., ДП.ДА». І поки відгадував, що ховається за літерами «ДА». — «Делегат Апостольський» чи «Доктор Ангелікус»,—думка ця була така ж безглузда, як і недоречна,— двері розчинилися.

Він увійшов до просторої каюти з багатьма заскленими стелажами, повними книжок. На двох протилежних стінах висіли картини в світлих рамах, займаючи місце від стелі до підлоги. З правого боку він упізнав «Дерево Пізнання» Кранаха з Адамом, змієм і Євою, ліворуч—«Спокусу святого Антонія» Босха. Поки Герберт розглядав потвор, що пливли небом цієї «Спокуси», Кранах провалився за книжкові полиці, утворивши прохід, з якого вийшов Араго в білій сутані. Поки картина верталася на попереднє місце (вона правила за двері), лікар помітив позаду домініканця чорний хрест на білому тлі.

Вони привіталися, потиснувши один одному руки, і сіли біля низького столика, безладно заваленого паперами, діаграмами та розгорнутими книжками, з яких виглядали кольорові закладки. Араго мав худе, смагляве обличчя З сірими проникливими очима під майже білими бровами. Здавалося, сутана йому завелика. У своїх жилавих руках піаніста він тримай звичайний дерев’яний метр. Герберт знічев’я водив поглядом по корінцях книжок. Не хотів озиватися першим, Чекав на запитання, яких не було.

— Докторе Герберте, я не зрівняюся з вами в знаннях,— нарешті озвався домініканець. — Однак можу говорити мовою Ескулапа. Перш ніж одягти ці шати, я був психіатром. Головний лікар ознайомив мене з даними… операції. Ці документи написані мовою фальшивою й лукавою. Якщо брати до уваги різні групи крові й несумісність тканин, то мова може йти лише про двох людей. Однак оживити можна тільки одного.

— Або жодного,— вихопилося в Герберта майже мимоволі. Певно через те, що чернець уникав точного терміна: воскресіння з мертвих. Домініканець ухопив це на льоту.

— На мою думку, обставина важлива, хоча для вас, напевно, вона не має значення. Диспут на високому теологічному рівні буде безпредметний. Можливо, хтось на моєму місці сказав би: по-справжньому мертва та людина, що розкладається після того, як у тілі відбулися необоротні зміни. А таких на борту семеро. Я знаю, їхні останки доведеться потривожити і розумію необхідність цього, хоча й не можу дати благословення. Від вас, докторе, і від вашого товариша, який зараз має тут з’явитися, я хотів би почути відповідь на одне запитання. Хоча ви не зобов’язані відповідати…

— Слухаю вас,— озвався Герберт, відчуваючи, як увесь напружується.

— Ви, певно, здогадуєтесь, про що йтиметься. Про принцип вибору.

— Терна не скаже вам нічого, чого не скажу я. Ми не можемо застосувати жодних об’єктивних принципів. І ви — ознайомившись з даними — теж це знаєте… панотче Араго.

— Знаю. Оцінити шанси — це понад людські сили. Медикоми, виконавши більйони обчислень, дали шанс двом з-поміж дев’ятьох людей; це дев’яносто дев’ять відсотків, з відхиленням у середину кордону неминучої похибки — як шанс в альтернативі. Об’єктивних критеріїв немає, і саме тому я наважився поцікавитися вашою думкою.

— Перед нами стоять дві проблеми,— з певним полегшенням відповів Герберт. — Як лікарі, ми разом з головним лікарем вимагатимемо досить істотних змін у навігації. Чи ви нас підтримаєте?

Попередня
-= 26 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!