Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

Гетероморфний спалах Розуму не може виникати лише на короткий час. Навпаки, життя розвивається протягом мільярдів років й існує, позбавлене будь-якого мислення. Коли ж через сто або двісті тисяч років сформуються вищі організми, тоді неминуче починається технологічний вибух. Він не лише прискорює й удосконалює звички володіння силами Природи. Цей вибух розкидає цивілізацію навсібіч, вона розвивається у протилежних напрямках і тому порозумітися через спільність мислення не має змоги. Такої спільноти не існує взагалі.

Це антропоцентричний забобон, який дістався нам у спадок від найдавніших вірувань та міфів. Різновидів інтелекту може бути дуже багато, і саме через те, що їх безліч, небо не озивається до нас.

Нічого подібного,— заперечували прибічники інших гіпотез. Загадка набагато простіша. Еволюція життя, якщо вже вона породить Розум, чинить це серією одноразових випадковостей. Цей Розум може бути знищений у сповитку будь-яким зоряним вторгненням. Космічні вторгнення завжди сліпі й стихійні — хіба ж не довела палеонтологія за допомогою галактографії, цієї археології Молочного Шляху, скільки жертв — останків мезозойських плазунів — потрібно було для появи ссавців. А завдяки якому сплетінню випадковостей сформувалося генеалогічне дерево людини! Незважаючи на це, Розум може визріти серед трильйонів сонць. Може стати на шлях земного типу розвитку, хоча буває й так, що цей виграш у зоряній лотереї через одну-дві тисячі років обертається катастрофою, бо технологія є простором для небезпечних пасток, і той, хто у них потрапить — найімовірніше загине.

Однак Мислячі істоти здатні помітити цю небезпеку тільки тоді, коли вже буває запізно уникнути її. Позбувшись релігійних вірувань, подолавши їхні пізніші звироднілі різновиди, такі як ідеології, котрі знаджували людей здійсненням тимчасових, скороминущих бажань, цивілізації силкуються загальмувати свій розгін, але це вже неможливо. Навіть там, де їх не роздирають ніякі внутрішні антагонізми.

Воскреслий астронавт мав багато часу на роздуми, міг ставити різні запитання й вислуховувати відповіді. Від думок про себе й світ — на Землі подібні роздуми звалися філософією,— Мислячі істоти переходять до дій, які щоразу переконують їх: немає нічого певнішого й невідворотнішого за смерть. Власне, смерті вони й завдячують своєю появою, бо без неї не відбувалася б мільярднолітня мінливість видів, які формувалися і гинули. Мислячих істот породила безліч смертей архейської ери, ери палеозойської, всіх наступних геологічних епох, і разом зі своїм Розумом вони отримують гарантію неминучої загибелі.

Невдовзі, всього через кілька століть після цього діагнозу, Мислячі істоти відчули на собі материнські методи Натури, котра є настільки ж підступною, як і марнотратною технологією процесів, які відбуваються самі по собі і які застосовує Природа, аби надати поле діяльності наступним формам життя. Така технологія викликає подив, поки лишається неосягненою для тих, хто її відкрив. Однак і це не триває довго. Обікравши рослини, тварин, власні тіла, розкривши їхні секрети, змінюючи середовище, тобто себе, істоти Розумні не вдовольняються і цією всевладністю. Вони виходять у Космос — і лише для того, щоб врешті переконатися, який він їм чужий і як нещадно тяжіє над ними тавро тваринного походження.

Перемігши й цю відчуженість, вони стають єдиним прастарим біологічним реліктом усередині ними ж самими збудованої техносфери. Разом із давніми злиднями, голодом, епідеміями, безліччю старечих недугів у них з’явилася можливість звільнитися від смертних тіл. Цей шанс виник спершу як фантасмагоричне, неймовірно далеке роздоріжжя, можливість вибору.

Воскреслий астронавт знехотя брав до уваги подібні загальні місця, що відгонили досить понурим пафосом і якоюсь технократською есхатологією. Хотів збагнути мету цієї експедиції, якщо вже став її мимовільним учасником. Допомогла йому написана не так давно праця з екзобіології, в якій він знайшов діаграму Ортеги і Нейссла. Ця діаграма показувала еволюцію психозоїків у Космосі, її основний напрям і розгалуження. Початок того напряму припадав на ранній технологічний вік. У часовому вимірі він недовгий: від нього не утворюються жодні відгалуження впродовж тисячі років між етапом знарядь механістичних й інформативних. У наступному тисячолітті інформатика схрещується з біологією, творячи плин біологічного прискорення. На цій фазі діагностична вартість кривої графіка переходить у прогностичну і слабшає. Форму основного напряму визначили факти й теорії, його розмах випадковий уже тільки в самих теоріях; щоправда, ці теорії спираються на інші, досить вірогідні. Критичним роздоріжжям основного напрямку є час, коли конструкторський талант Мислячих істот змагається із життєспроможною потенцією Природи.

Попередня
-= 38 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!