Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

— Машина тут ні до чого,— зе. уважив домініканець із звичною іронією. — Говорить лише те, що в неї закладено.

— Це означає: те, що ви в неї вклали,— уточнив фізик, ущипливо посміхаючись. — У теоріях згоди нема е, проте там її ніколи й не було. Йдеться про так звані «надвіконні» цивілізації,—- пояснив він новому гостеві. — Та коли ви вже приєдналися до нашої дискусії, то я коротко перекажу вам початок… Ви вже знаєте, що давні уявлення про ЕТІ встигли багато в чому змінитися. Якщо у галактиці є навіть мільйон цивілізацій, їхнє існування зазнає такого часового розпорошення, що спершу не можна порозумітися з господарями планети, а згодом стає неможливим їх відвідати. Підходящу цивілізацію важче впіймати, ніж метелика-одноденку. Тим-то ми й шукаємо не метеликів, а їхні личинки. Ви знаєте, що воно таке — «вікно контакту»?

— Знаю,— відповів оживлений астронавт.

— От і добре! Пересіявши двісті мільйонів небесних тіл, ми відкрили одинадцять мільйонів кандидаток. Більшість із них — то мертві планети, решта перебуває під «вікном» або над «вікном». Уяви собі,—Лаугер несподівано перейшов на ти,— що ти закохався у портрет шістнадцятирічної дівчини і вирушив у дорогу, аби освідчитися їй у коханні. Та, на жаль, подорож триватиме п’ятдесят років. Отож врешті ти прилетиш до бабці або до покійниці. А якщо посилатимеш свої любовні листи поштою, то сам постарієш, доки отримаєш відповідь. Це in nuce первісна концепція СЕТІ. Не можна вести діалог із багатовіковими інтервалами.

— Виходить, ми летимо до личинки? — спитав гість. Віднедавна його почали називати Марком, і зараз,— не знати чому,— йому раптом спало на думку, а чи не пішло це від ченця, котрий, як і він, не був членом екіпажу.

— Ми самі не знаємо, до якої мети летимо,— зауважив Араго. Здавалося, Лаугер був задоволений цими словами.

— Можливо,— підтакнув він. — Планети, де існує життя, ми розпізнаємо за складом атмосфери. Каталог таких планет налічує багато тисяч лише в нашій галактиці. Ми відсіяли майже тридцять тисяч тих, що подають якісь надії.

— Надії на Розум?

— Коли Розум іще у пелюшках — він непомітний. А коли достигне, то вилітає з «вікна». Треба перехопити його раніше. Звідки нам знати, чи варта мета нашої експедиції таких зусиль? Ми летимо на Квінту — п’яту планету Дзети Гарпії. Деякі дані вселяють надію…

— In dubio pro reo,— мовив домініканець.

— А кого ви, панотче, звинувачуєте? — спитав Лаугер, але знову не дочекався відповіді й повів далі: —Першою космічною ознакою Розуму стало радіо. Задовго до появи радіоастрономії. Ну, не так то й задовго, однак років за сто. Планети, що мають радіопередавачі, можна виявити, коли їхня потужність сягає за певну межу. Квінта подає сигнали в діапазоні короткому й ультракороткому, меншому від випром:нення її Сонця — це забагато, як на мертву планету. Якщо планета електронізована — ці випромінювання можна вважати середніми, бо вона перебуває під впливом сонячних шумів. Але щось там є, щось пов’язане з радіо, щось біляпорогове. Я маю докази.

— Однак непрямі,— знов уточнив апостольський посланець.

— Навіть менше — всього один непрямий доказ,— згодився Лаугер. — Але що важливіше, на Квінті було зафіксовано пунктирні електромагнітні спалахи, а один зареєстровано під час усього випромінювання за допомогою спектрометра одного орбітера, що кружляє навколо Марса. Там літають два орбітери, які дорого обійшлися Землі: після того, як було записано сигнал, почалася підготовка нашої експедиції.

— То що це було — атомні бомби? — спитав чоловік, який вже почав звикати до імені Марк.

— Ні. Скоріше це схоже на вступ до планетарної інженерії, бо ті спалахи були термоядерні, чисті. Якби на Квінт; цивілізація розвивалася так, як на Землі, квінтяни почали б з уранідів. І найцікавіше, що ці спалахи спостерігалися тільки в межах полярного кола. Тобто в тамтешній Антарктиці або Арктиці. В такий спосіб можна розтоплювати материкові льодовики. Але різниця між нами та квінтянами полягає не в цьому. Йдеться про те, чи ми не зашкодимо їм своїм прибуттям. Панотець Араго вважає, що саме так і може статися. Я такої ж думки…

— А в чому різниця між ним і вами?

— Я вважаю, що варто ризикнути. Пізнавати світ без будь-яких збитків неможливо.

Здається, Марк починав розуміти суть їхніх розходжень. Він забув, хто він такий, але до нього повернулася колишня впевненість у собі.

— Панотче… отож, виходить, ви летите з нами всупереч своїм переконанням? — звернувся він просто до священика.

— Звичайно,— відповів Араго. — Церква була проти експедиції. Так званий «контакт» може стати дарунком данайців. Може відкрити скриню Пандори.

Попередня
-= 45 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!