Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

Бар-Гораб вимагав негайної відповіді на запитання, ЩО слід передати на «Гермес» протягом найближчих кільканадцяти годин — пізніше зв’язок з ним припиниться зовсім. А ще точніше: ДО ЧОГО повинні бути готові розвідники, отже ЯК мусять діяти, опинившись у системі Дзети?

Програма розвідки була розроблена вже давно, але не передбачала щойно виявлених феноменів. Передбачити це було абсолютно неможливо. Ніхто не хотів першим брати слово. Врешті астроматик Туїма, представник дорадчої групи ЗЕТІ, з явною неохотою заявив, що жодних конкретних порад на «Гермес» передавати не треба, натомість слід передати перелік фактів їхню гіпотетичну інтерпретацію і покластися на розважливість самих розвідників.

Бар-Гораб хотів вислухати всі гіпотези, попри їхню взаємну суперечливість.

— Хоч би чим були викликані зміни на Квінті, їх не можна сприймати як сигнали, спрямовані до нас,— сказав Туїма. — 3 цим ми всі згодні. Дехто вважає, що Квінта помітила нашу присутність і готується, по-своєму прийняти «Гермес». Це припущення не спирається на реальні дані. На мою думку, це просто вияв неспокою, або, просто кажучи, страху. Дуже старого, первісного страху, який породив колись поняття космічного вторгнення як катастрофи. Я вважаю подібне пояснення цих явищ безглуздим.

Бе.р-Гораб зажадав конкретних доказів. А те, чи варто їм боятися, чи ні, розвідники вирішать самі. Йдеться про механізм нових явищ.

— Колеги астрофізики мають конкретні гіпотези, отож можуть їх представити, відказав Туїма, не зважаючи на приховлну іронію в словах командира, бо вона була адресована не йому.

— А саме? — спитав Бар-Гораб. Туїма вказав на Ністена й Ла-Піре.

— Перепади температури й альбедо могли спричинитись вторгненням у систему Квінти рою метеоритів, які стикалися зі штучними супутниками. Це могло викликати спалахи,— мовив Ністен.

— А як ти пояснюєш подібність спалахів на поверхні Квінти зі спектром Дзети?

— Можливо, частина супутників Квінти — це крижані брили, відколені од зовнішніх країв кільця. Вони відбивають сонячне світло в наш бік лише годі, коли кут падіння і відбиття збігається випадково: це можуть бути брили неправильної форми з різними обертовими моментами

— А що ви скажете про пляму інею,— спитав командир. — Хто мас припущення щодо її походження?

— Цього ми не розуміємо, хоча якийсь вірогідний механізм можна знайти…

— Як гіпотезу ad hoc,—перебив Туїма.

— Я говорив про це з хіміками,— озвапся Лаугер. —Там могли виникнути ендотермічні реакції. Мені, щоправда, таке пояснення не до вподоби, хоча й існують сполуки, здатні поглинати тепло, вступаючи в реакцію. Явища, якими супроводжуються ці спалахи, примушують шу кати інше пояснення — небезпечніше.

— Яке?—спитав Бар-Гораб

— Неприродне, хоча це й не обов’язково свідчить про свідомі дії. Припустімо, це може бути велика аварія на якихось велетенських холодильних кріотронових установках. Подібно до пожежі на промисловому підприємстві, тільки зі знаком мінус. Але мені це тсікож здається малоймовірним. Я не маю жодних конкретних доказів, щоб стверджувати це. А втім, Ніхто Їх не має. Проте, вже сам незначний розрив у часі між усіма цими змінами вказує на те, що між ними є якийсь зв’язок.

— Цінність цієї гіпотези також мінусова,— зауважив хтось із фізиків.

— Не думаю. Приведення ряду невідомих де спільного невідомого знаменника — це набуток, а не втрата інформації,— всміхнувся Лаугер.

— Прошу, продовжуйте,— звернувся до нього командир. Лаугер підвівся.

— Добре, я скажу, що зможу. Немовля, несвідомо всміхаючись, робить це відповідно до передумов, які привели його на світ. Подібних передумов статистичного характеру існує багато: рожеві плями, які розрізняють його оченята,— то людські обличчя, а люди зазвичай позитивно реагують на у сміх малої дитини і так далі.

— До чого ти ведеш?

— До того, що все завжди базується на визначених передумовах, хоча, здебільшого, це сприймають як само собою зрозуміле. Дискусія точиться навколо реальних подій, і малоймовірно, щоб вони були незалежні одна від одної. Спалахи, хаотизація випромінювання, зміни альбедо Квінти, плазма на Місяці. Звідки вони взялися? З цивілізаційної діяльності. Чи це щось пояснює? Навпаки:

заплутує, бо ми за мовчазною згодою приймаємо тезу, що зможемо розібратись у діяльності квінтян. Пригадайте, колись Марс вважали старим дідом, а Венеру — молодичкою в порівнянні із Землею: прадідусі наших астронавтів мимохіть припустили, що Земля така сама як Марс і Венера, от тільки трохи молодша за перший і старша від другої. Звідси пішли канали Марса, дикі джунглі Венери і таке інше, аж поки все це перейшло у світ казок. Гадаю, ніщо не поводиться більш нерозумно, ніж Розум. На Квінті може діяти Розум, а вірніше — Розуми, неосяжні для нас через розмаїття проявів.

Попередня
-= 58 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!