Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

— Де ми? — спитав Стірґард.

— За Юноною. Політ пройшов без відхилень. Чи слід перенести Герберта до операційної?

Стірґард замислився.

— Ні. Я сам ним займуся. В якому стані корабель?

— У повній готовності.

— Чи надходили радіограми з «Еврідіки»?

— Так.

— Якої категорії важливості?

— Першої. Подати зміст?

— Про що там ідеться?

— Про зміну процедури. Переказати?

— Якого обсягу текст?

— Три тисячі шістсот шістдесят слів. Переказати?

— Скорочено.

— Я не можу скорочувати невідомі.

— Скільки невідомих?

— І це невідомо.

Стірґард відштовхнувсь од стелі. Летячи до зелено-червоного світла над кріотером Герберта, він устиг помітити в дзеркалі проходу до ванни м’язистий торс; торс лиснів онаксом, який витікав краплями з обірваної й підв’язаної пуповини, мов у величезного немовляти, вимоченого пологовими водами.

— Що сталося? — спитав командир. Зачепившись босими ногами за контейнер лікаря, Стірґард приклав йому руку до грудей. Серце билося розмірено. На ледь розтулених губах білів липкий онакс.

— Перекажи те, що в цьому повідомленні точне! — мовив Стірґард до ҐОДа. Говорячи це, він устромив лікареві пальці в рот, заглянув у горло. Відчувши тепло подиху, обережно торкнувся піднебіння. Герберт здригнувсь і розплющив очі. Вони були повні сліз, ясних і чистих, немов вода. Стірґард вдоволено подумав про дієвість такої примітивної процедури.

Герберт не пробудився, бо затискачі на його пуповині не були ще цілком відключені. Командир натиснув на катетер, і той відскочив, прискаючи білою рідиною. Пуп стулився сам. Стірґард обіруч натиснув на груди непритомного, відчуваючи, як липнуть до них долоні. Герберт дивився на нього широко розплющеними очима, немов закляк від подиву.

— Все в порядку,— мовив Стірґард. Здавалося, Герберт його не чує.

— ҐОД!

— Слухаю.

— Що сталося?

— Зміни на Квінті.

— Перекажи стисло зміст.

— Зміст розпливчатий.

— Говори, що знаєш.

— Перед зануренням були зафіксовані швидкозмінні стрибки альбедо, радіовипромінення досягло трьохсот мегават білого шуму. На Місяці тремтить біла точка, визначена, як плазма у магнітному кільці.

— Які рекомендації?

— Обережна розвідка.

— А ще?

— Діяти на власний розсуд.

— Відстань од Квінти?

— Мільярд триста мільйонів миль по прямій.

— Маскування?

— Виконав.

— Мікс?

— Так.

— Програму змінив?

— Тільки на етапі наближення. Корабель перебуває в тіні Юнони.

— Готовність корабля повна?

— Повна. Чи слід реанімувати екіпаж?

— Ні. Вів спостереження за Квінтою?

— Ні. Втратив космічну в термосфері Юнони.

— Ну добре. Тепер мовчи і чекай.

— Мовчу і чекаю.

«Цікавий початок»,— подумав Стірґард, масажуючи груди лікаря.

Той вдихнув повітря і поворухнувся.

— Ти мене бачиш? — спитав його голий командир. — Не говори. Кліпни. Герберт закліпав і усміхнувся. Стірґард обливався потом, але не переставав масажувати.

— Diadochokynesjs?.. — запропонував Стірґард. Лікар заплющив очі і непевною рукою торкнувся кінчика свого носа. Потім вони поглянули один на одного й усміхнулися. Лікар зігнув коліна.

— Хочеш встати? Не поспішай.

Не відповідаючи, Герберт вхопився руками за краї свого ложа й підтягся. Та замість того, щоб підвестись, він злетів у повітря.

— Обережно — невагомість,— нагадав йому Стірґард. — Помалу… Герберт оглядав ембріонатор, уже цілком отямившись.

— Як інші? — спитав він, одгортаючи волосся, що прилипло до чола.

— Реанімація триває.

— Чи я маю допомагати, докторе Герберт? — спитав ҐОД.

— Не треба,— кивнув лікар. Він сам по черзі перевірив контрольні покажчики над саркофагами. Торкався грудей, зазирав у зіниці, досліджував кон’юнктивальні реакції. До нього долинув шум води і ексгаустерів з ванни. Стірґард приймав душ. Поки лікар дійшов до останнього, Накамури, командир, вже одягнений у шорти і чорну трикотажну теніску, повернувся зі своєї кабіни.

— Як там? — спитав він у Герберта.

— Усі в нормі. У Ротмонта сліди аритмії.

— Лишайся біля них. Я .займуся поштою…

— Є відомості?

— П’ятирічної давності.

— Хороші чи погані?

— Незрозумілі. Бар-Гораб порс’див змінити програму. Вони щось помітили на Квінті перед зануренням. І на Міощі.

— Що це може бути?

Стірґард стояв біля входу. Лікар допомагав Ротмонтові. Троє вже мились, інші плавали довкола, пізнавали один одного, розглядали себе в дзеркалі, намагаючись розмовляти.

Попередня
-= 61 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!