Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

— Гукнеш мене, коли вони прийдуть до тями. Часу в нас досить. — 3 цими словами командир відштовхнувсь од люка, пролетів між голими астронавтами, як між білими рибами під водою, й зник у напрямку рубки управління.

Проаналізувавши ситуацію, Стірґард вивів корабель за площину екліптики, пройшовши тінь найслабшим ходом, щоб уперше обстежити Квінту. Вона маячіла біля Сонця, немов серп. Усю планету вкривали хмари, її шум зріс до чотирьох гігават. Фур’є-аналізатори не виявили жодних модуляцій. «Гермес» уже огорнувся в захисну оболонку, щоб його не можна було виявити радіолокацією. Стірґард волів переборщити із запобіжними заходами, аніж іти на ризик. Технічна цивілізація передбачала астрономію, астрономія — чутляві болометри, тож навіть астероїд, тепліший від вакуума, міг привернути увагу. Тому й до водяної пари він домішав трохи сульфідів, характерних для сейсмічного газу. Щоправда, астероїди з діючими вулканами —то рідкість, особливо при такій малій масі, як маса корабля-розвідника, але завбачливий командир вислав у космічний простір зонди і спрямував їх на себе, аби впевнитися, що необхідні для дальшої корекції польоту парові турбіни лишаться майже непомітними навіть при наближенні до Квінти. Хотів підійти до неї з боку Місяця, щоб докладно її дослідити.

Всі вже зібралися у безгравітаційній рубці управління. Рубка нагадувала середину великого глобуса з конусоподібним ухилом, закритим стіною моніторів, з кріслами, до яких людина прилипала. Досить було тільки вхопитися руками за бильце й притиснутись до сидіння, щоб тебе присмоктало. Коли ти хотів устати, слід було різко відіпхнутися. Це було ліпше від ременів.

Отож вони сиділи вдесятьох, наче в малому проекційному залі, а сорок моніторів показували планету, кожен в іншому спектральному діапазоні.

Найбільший центральний монітор міг здійснювати синтез монохроматичних зображень, при потребі накладаючи їх одне на одне. В розривах хмар, розігнаних пасатами й циклонами, ледь вирізнялися сильно розчленовані контури материків. Сяйво, яке почергово фільтрували, давало змогу бачити то поверхню хмарного моря, то поверхню материка.

Водночас усі слухали монотонний виклад ҐОДа. Він повторював останню радіограму «Еврідіки». Б’єла припускав, що, можливо, землетрусами пошкоджено технічну інфраструктуру квінтян. Лакатос і ще дехто обстоювали гіпотезу, що мала назву «натуралістичної». Жителі планети викинули частину океанічних вод у космічний простір, щоб збільшити поверхню суходолу. Тиск океану на його дно зменшивсь і внаслідок цього порушилася рівновага в літосфері. Напір, який ішов ізсередини, викликав значне розтріскування найтонших ділянок океанічного дна. Через це було припинено подальший викид вод у Космос. Одне слово, діяльність планетян викликала катастрофічний рикошет. За іншими думками, ця гіпотеза помилкова, бо не пояснює багатьох явищ. Крім того, істоти, здатні проводити роботи в планетарному масштабі, передбачили б сейсмічні наслідки. За підрахунками, по аналогії із земними, катаклізми в літосфері могли б щонайменше на чверть зменшити об’єм океану. Зменшення тиску, спричинене викидом навіть шести трильйонів тонн води, глобальних спустошень завдати не змогло б.

Контргіпотеза приймала катастрофи «ланцюгово-домінового» типу за небажаний ефект експериментів з погано опанованою гравіталогією. Інші припущення стосувалися свідомої деструкції застарілої технологічної бази, щось на зразок руйнування, непередбачені зміни клімату під час викиду вод у космічний простір або цивілізаційний хаос невідомого походження.

Жодна гіпотеза не змогла об’єднати в собі всі помічені явища так, щоб утворити з них єдине ціле. Тому радіограма, відправлена Бар-Горабом перед самим уходженням в Аїд, дозволяла розвідкмкам будь-які самостійні дії, не беручи до уваги усталених варіантів програму., якщо це буде визнано за необхідне.


ПОЛЮВАННЯ


В афелії Дзети, віддалік од найбільших її планет, Стірґард перевів корабель на еліптичну орбіту, щоб астрофізик.и могли провести перші спостереження за Квінтою. Як в усіх таких системах, у космічному просторі плавали рештки старих комет з відірваними газовими хвостами, пошматовані на застиглі уламки через багаторазове проходження біля Сонця. Серед цих розпорошених брил і згустків пилу ҐОД помітив за чотири тисячі кілометрів об’єкт, не схожий на метеор. Коли його торкнувся промінь радіолокатора, то виявився метал. Об’єкт не міг бути магнітною брилою з великкм умістом заліза — був надто правильної форми. Нагадував нічного метелика з маленьким товстим черевцем і обрубками крил. На чотири градуси теплішик від навколишнього фону, предмет цей не обертався, як годилося б метеорові чи уламкові ядра комети, а летів просто вперед, без слідів тяги. ҐОД оглянув його в усіх спектральних смугах і зрештою виявив причину такої стабільності: слабкий витік розрідженого аргону, через це майже непомітний. То міг бути космічний зонд або малий корабель.

Попередня
-= 62 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!