Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Фіаско

«Чому ти не пояснив це докладніше?»

«Бо я — не всезнайко. Я оперую даними, які ви в мене закладаєте. Твої фізики, командире, вважали, що перехопити «Гавриїла» неможливо, бо жоден з об’єктів сферомахії не розвинув навіть десятої частки тяги «Гавриїла». У мене були щодо цього сумніви, але не аргументи. Цю неможливість вони взяли зі стелі. З другого боку, важко сказати, погано це чи добре, що мій далекий родич в особі «Гавриїла» виявив таку блискучу винахідливість. Якби він дозволив себе впіймати, то нічого було б і думати про контакт: єдине, що нам залишилося б, то це вибирати між відступом і сидеральною битвою з Квінтою як супротивником рівної з нами сили. А якщо винести за дужки їхній сидеральний удар у «Гермеса», то ми щодуху втікали б руїнами сферомахії. Те, що розтрощить її через п’ятдесят чи сто років, почалося б негайно. Блок, просвічений у галузі сидерології «Гавриїлом», не став би чекати, коли супротивник зрівняється з ним. Він випередив би його ударом».

«Це спекуляції».

«Можливо. Але їх узято не зі стелі. Я припускаю, що хтось хотів обернути Місяць на експериментальний полігон. Він іще не знав, що жоден плазмотрон не дає сили, яка долає проміжок Голенбаха. І хоч би хто прогнав його з Місяця, він однаково не мав достатньої сили, щоб осісти там назавжди. Хтось оголосив королеві шах. Король виявився недорослим інфантом. Але другий блок теж оголосив шах. Не знаю, якій фігурі. Виник пат. На Місяці. А поза ним гра тривала далі».

«Чому раніше ти не пояснив це в такий спосіб?» «Якщо тепер ти назвав мої міркування спекуляцією, то перед луноклазмом назвав би їх маячнею ҐОДа. Чи бажаєш ти почути мою версію загальної історії Квінти?»

«Говори».

«Ключем, який відмикає цю історію в критичному розділі, є кільце. При повному прискоренні індустріалізації планета несла на собі багато держав із сильно розвиненою провідною групою, яка співробітничала з нею. Справа дійшла до виходу в Космос і до черпання атомної енергії. Водночас стався демографічний вибух у державах, промислове слабше розвинених. Зате в них швидше зростало народонаселення, тож вони вирішили збільшити свої території пониженням рівня океану. Єдиним способом для досягнення цього було викидання вод в надатмоефернии простір. Мені невідома техніка, яку застосовували для цього. Мені відомо лише те, що для цього непридатне. Сотні кубічних миль води не транспортували ні космічними кораблями, ні просто з допомогою помп і водометів. Перший варіант вимагав неуявленну масу пального й транспортних суден. Другий взагалі нездійсненний, бо поки викидувані струмені, а точніше, перевернуті водоспади одержать першу космічну швидкість, вода випарується від тертя об атмосферу й повернеться назад.

Однак є чимало здійсненних методів. Назву один із них. Треба пробити атмосферу каналами блискавкових розрядів і вслід за кожним ударом блискавки, яка б’є з океанічного берега в термосферу по синергічній, стріляти водяною парою. Це вельми спрощена схема. Можна утворити в атмосфері своєрідні електромагнітні гармати — у вигляді тунелю імпульсів, що біжать відцентрове й розганяють іонізовану водяну пару. Можна надати воді дипольних нетермічних властивостей. На Землі такою гідроінженерією займався якийсь Рахман. Він довів, що можна розігнати воду тільки до першої космічної швидкості, внаслідок чого довкола планети почне утворюватись льодове кільце; однак кільце те не буде стабільне, тому з наступної фази його рух, уже в вакуумі, слід прискорювати, щоб кільце обернулося на центрифугу й розігналося з другою космічною швидкістю в часовому проміжку від двадцяти до сорока років. Інакше, тобто при ослабленні вакуумної акселерації чи припиненні робіт, більше води вертатиметься на планету від тертя об верхні шари атмосфери, аніж у цей самий час викидають водомети в простір. Перелічувати нові подробиці немає потреби. Досить сказати, що вже з борта «Еврідіки» констатовано повільне відмирання кільця довкола Квінти і його сплющування, внаслідок чого розширюється зовнішнє оточення планети.

Це не могло принести користі нікому на Квінті. Води, які повертаються,— щось більше, ніж зливи: вони спричиняють потоп у тропіках, з мінливим зосередженням максимуму опадів у ті пори року, коли планета своєю віссю нахилена відносно екліптики майже так само, як Земля. Середня річна температура знизилася на два градуси Кельвіна. Льодовий диск затінює денну частину планети й відбиває сонячне світло. Цю технічну помилку цілком можливо було б ліквідувати через певний час, однак ніщо не свідчить про таку ліквідацію. Ненадійність планетарної інженерії не може бути причиною припинення робіт, її треба шукати десь-інде — в політичному розколі цивілізації. Про вихідні умови нам відомо тільки одне: вони сприяли проектові, який не міг бути реалізований інакше, ніж у глобальній консолідації сил, що потім ослабла. Епоха співробітництва, принаймні в період поступу технології, тривала років сто. Що призвело до Відмови від спільного шляху? Локальні війни? Економічні кризи? Навряд. Розвиток політичних подій, який не піддається виведенню зі стану стагнації, можна вловити тільки в моделі, що має назву ланцюга Маркова. Це стохастичний процес, який затирає власні сліди. З того, що побачили б космічні пришельці на Землі двадцятого століття, вони в жодному разі — не звертаючись до хронік — не змогли б шляхом ретрополяції дійти до хрестових походів. Отож цю білу пляму я заповню такою ймовірністю: розростання держав в авангарді було нерівномірне. Зародок антагонізму тлів у самому вже їхньому співробітництві. Збройне панування головної сиди на планеті було неможливе. Слабші брали участь у глобальному проекті, а кооперація зі справжньої перемінилася на видиму.

Попередня
-= 99 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!