Слава ЗСУ!

Дівчина прискорила ходу, і це мене протверезило. За кілька секунд я вже біг слідом.

Дівчина знову озирнулася і теж побігла. По всьому видно, вона добре орієнтувалася, бо час від часу ховалася від мене у прохідних дворах. Я, одначе, не відставав. В одному місці я підібрав газету, що випала з її сумки.

Їй зрештою все ж таки вдалося мене перехитрити, внаслідок чого я опинився в глухому куті, марно сподіваючись знайти бодай шпарину, через яку ця клята дівчина могла від мене втекти. Спроби мої не мали ніякого успіху, отож не лишалося нічого іншого, як повернути назад.

Я знову опинився у скверику на лаві. Руки мої конвульсивно стискали газету. Я розгорнув її. „Доба”. Серце моє тьохнуло. Пригадався сльотливий вересневий день і дівчина на пероні, що прикривала газетою коліна.

„Може, я помилився і Варя жива?” – затеплилась думка. Але чому вона тікала від мене? І що означають знайдені мною фотографії?

Хоч там як, існувала якась таємниця і я мусив її розгадати!

Гортаючи газету, я натрапив на номер телефону, обведений синіми чорнилами. „Інтимні послуги всіх видів”, - значилося над ним. Я перегорнув ще кілька аркушів, і знову побачив обведений чорнилами номер. Номер той самий, а напис інший: фірма „Алтек” працевлаштовує незаміжніх жінок віком до тридцяти років”.

По хвилині розмірковувань у мене виникла ідея. Я знайшов автомат, зателефонував редактору і сказав, що на роботу сьогодні вже не повернуся, бо маю справи. Редактор трішки побурчав, але я пообіцяв йому нечуваний матеріал, і він заспокоївся. Отже, я мав вільний вечір.

Я ще повештався містом у пошуках мари, яка годину тому несподівано постала перед моїми ясними очима в образі дивовижної дівчини Варі, але нічого не знайшов і, втомлений, завернув додому.

Після душу й кави самопочуття моє значно покращилося, а спочилий мозок жадав дій. Розлігшись на дивані, я підсунув під бік телефон і розгорнув загублену Варею-примарою газету. Набрав виділений номер. Жіночий голос, вельми приємний і лагідний, повідомив, що „вони” „нас” слухають.