Слава ЗСУ!

— Тут така історія... Може, я іншим разом тобі розповім?

Про Костю поки і згадувати не хотілось, навіть з'явилось відчуття, що його і зовсім не було в її житті, а потім пригадала приховувану від нього таємницю, згадала і його самого. Зрештою з цим всім давно треба було покін-чити. З цим – з Костиком. Тому розповідь для Тóбі про Костю, мала початися саме з рішення про повний розрив із сім'єю Кості, та з ним самим.

Не сказати, що Тóбі дуже зрадів почутому, але Таня не залишила іншо-го вибору. Радіти треба було вже з того, що вона з ним.

Вони починали не “все з початку”, і саме в цьому різниця. У них позаду був довгий шлях. Ніхто б з них не признався, що ступив на цей шлях з першого погляду. Щойно побачивши одне одного, вони розпочали написання історії свого кохання. Зараз вони б і не згадали, як дивились... Таня на Тóбі, Тóбі на Таню... дивились тоді, коли Вадим безтурботно знайомив між собою двох своїх друзів. Але обоє добре пам'ятають те відчуття, коли вони поба-чили в очах одне одного щось рідне... Хоч потім роками їм довелося тримати в собі ці почуття, берегти їх в серцях, ховаючи від усіх, вони таки зробили це: зберегли кохання одне для одного та пронесли його крізь час.

Кожен прийшов до рішення, що треба бути разом, по-своєму: хтось через розставання, хтось через зраду. Але кожен знав, що таке рішення єдине правильне в їхньому житті. Саме подолавши цей довгий шлях, вони дізна-лися: є інші цінності, і дорожити варто лише чимось справжнім, щирим, а не одноденним, минучим.

І те, що вони пережили разом також визначило подальші дії Тóбі, який зрозумів, пробачив, прийняв та все ж умову розірвати стосунки з іншим висунув; а дії Тані вже були зумовлені умовами Тóбі. І саме тому її сповнила рішучість покінчити з тією фікцією, що вона створила власними руками. І хоч завдяки стосункам з Костиком вона вивільнилася з пут минулого, й одночасно ці стосунки запезпечили їй світле майбутнє з Тóбі, але саме тепер час прийти додому і сказати всю правду.