Слава ЗСУ!

Звісно, навіть не впускаючи хлопців у свій дім, дівчата все рівно тільки про них і говорили. Тому коли на порозі з'явилися двоє гарних друзів, вони їм відчинили.

— А ми не з порожніми руками. Ось... Я знаю, Саша любить сухі вина. “Совіньйон” підійде.

— Непогано, але можна було взяти пива. Я жартую. “Совіньйон” – хороше вино. Ви ще цукерочки взяли? – Саша вихопила з рук одного хлопця, котрий саме для неї так старався, коробку улюблених цукерок.

— А ще шоколад... – Витягуючи з кишені, хлопець простягнув його Саші. – Молочний, як ти любиш.

— Тань, нам залишилось тільки чай налити. Завжди б таких гостей.

— А що це в нас за гості сьогодні? Я так розумію, що ви давно знайомі. – Таня одразу здогадалась, що до Саші прийшов її старий залицяль-ник.

— Здається, кілька років. Я вже й забула, коли ми познайомилися.

— В день Незалежності два роки тому.

— Правда. Як я могла забути. А от з твоїм другом я ще не знайома. Хоч ти, мабуть, Таню також не знаєш.

— Тепер знаю. – Хлопець звернувся до Тані. – То ти Таня? Дуже приємно. Костя. А мого друга можете називати Стасом.

Таня посміхнулася новим знайомим, але розуміла – радіти їй нічому, бо в Саші залицяльник розумний, гарний, пам'ять у нього хороша, поговорити любить, а ще він дуже і дуже гарний. Таня навіть не спробувала ні з ким його порівняти: з Вадимом чи з Тόбі. Просто інколи крадькома поглядала на ямочки, які з'являлися на його щоках, коли він посміхався.

Та поки не їй. Тобто він і не повинен був їй посміхатись, якщо прийшов з усім “улюбленим” Саші. Але ж Тόбі також не повинен був пропонувати їхати з ним, коли жив із Сашею.

Але тепер вони з нею трішки в інших стосунках, ніж тоді. Тепер їй повинен якимось чином сподобатися Стас, хоча б на цей вечір, щоб не було так сумно спостерігати за парочкою навпроти.

Та вже через годину Таня помітила, що хоч Саша подобалася Кості, вона до нього ставилася більше ніж байдуже. Кожного разу, коли він починав розповідати про себе, вона його перебивала. І лише, коли він промовився, що все життя займається легкою атлетикою, спробу Саші його перервати Таня зупинила поглядом. Не могла ж вона втратити нагоду переконатися в тому, що таки не приречена все життя кохати лише футболістів.