Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори

— Твоя правда, — погодився Берт. — Отож краще ходімо сховаймося далі від світла.

Так вони й зробили. З мішками в руках, якими вони звичайно тягали баранину та всяке інше награбоване добро, тролі поставали в затінку. Гном за гномом виходив з лісу, зачудовано дивився на вогнище, перекинуті жбани та обгризені костомахи, і враз: — Шшу! — падав йому на голову бридкий смердючий мішок, збиваючи з ніг. Скоро Двалін лежав біля Баліна, і Філі й Кілі разом, і Дорі, Норі й Орі вкупі, а Біфур, Бофур і Бомбур були поскидані одне на одного біля самісінького вогню.

— Щоб не були такі гарячі,— сказав Том — бо ж Біфур з Бомбуром завдали тролям мороки, билися мов несамовиті (а гноми, коли їх загнати в безвихідь, завжди б\'ються до загину).

Торін прийшов останнім, і його не захопили зненацька. Він запідозрив лихе, і йому не треба було бачити ноги друзів, що стирчали з мішків, аби переконатися: скоїлася біда. Він став віддалік у затінку й голосно спитав:

— Що це за лихо? Хто побиває моїх людей?

— Це тролі! — озвався Більбо з-за дерева. Всі забули про нього! І додав: — Вони поховалися з мішками в кущах!

— О! Невже? — вигукнув Торін і, перш ніж тролі встигли накинутися на нього, стрибнув уперед до вогню. Вихопивши з вогню велику гілку, що горіла з одного кінця, він тим кінцем влучив Бертові в око — Берт на мить став небоєздатний. Більбо теж старався, як міг. Він обіруч ухопив Тома за ногу (що була завтовшки як стовбур молодого дерева), та полетів перевертом у верхівки якихось кущів, коли троль тією ногою підбив Торінову гілку, аж іскри полетіли гномові в обличчя.

Том за те дістав гілкою в зуби і втратив одного переднього різця. Як же він завив! Але в цю мить Вільям зайшов ззаду й накрив Торіна мішком — усього зразу, з голови до п\'ят. На тому битва й скінчилася. В добрячу халепу вскочили шукачі пригод! Гноми були гарненько пов\'язані й запхані в мішки, а над ними троє розлючених тролів (двоє з пам\'ятними опіками й синцями) сперечалися, чи засмажити бранців на невеликому вогні, чи посікти їх дрібненько та зварити, чи просто сідати на кожного по черзі, щоб зробилося з них желе; а Більбо високо в гіллі, пошарпаний і подряпаний, не смів і ворухнутися, боячись, що його почують.

Якраз тоді повернувся Гандальф. Але ніхто його не побачив. Тролі саме дійшли згоди: вирішили засмажити гномів негайно, а з\'їсти потім. Придумав це Берт, і, довгенько посперечавшись, решта двоє пристали на його думку.

— Не варто смажити їх зараз, це забере всю ніч, — мовив голос, як Бертові здалося, Вільямів.

— Білле, не заводь знов суперечки, — сказав він, — бо суперечка таки забере ніч.

— Хто ж сперечається? — здивувався Вільям, який подумав, що перший заговорив, передумавши, Берт.

— Ти сперечаєшся, — відказав Берт.

— Брешеш, — на те йому Вільям, і суперечка спалахнула знову. Зрештою ухвалили посікти гномів дрібненько і зварити.

Отож вони наготували великого чорного горшка й подіставали свої ножі.

— Не варто їх варити! У нас немає води, а до криниці далеко, — мовив голос. Берт із Вільямом подумали, що говорить Том.

— Замовкни! — сказали вони йому. — А то ми так нічого й не зробимо. Піди та принеси води сам, коли кажеш, що її в нас нема.

— Сам замовкни! — огризнувся Том, який подумав, що про воду заговорив Вільям. — Скажи, будь ласка, хто ще сперечається, крім тебе?

Попередня
-= 19 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

anonymous13023 23.01.2015

Є декілька граматичних помилок, але атмосфера прекрасна. Дуже дякую ;)


anonymous10411 27.06.2014

супер


Додати коментар