Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори

Її не видно, ані чути, Ні понюхать, ні торкнути. Є там, де зорі, є під горою, Порожні нори повнить собою. Вона — найперша, вона й остання, Вбиває радість і сподівання.

Гам-гамові на лихо, Більбо чув цю загадку раніше, і розгадка не забарилася.

— Темрява! — випалив він, навіть не почухавши потилиці й не наморщивши лоба.

Скриня без віка, ключа й завіс, Та скарб золотий у тій скрині зріс,—

мерщій загадав він, щоб виграти час, поки придумається по-справжньому тяжка загадка. Ця йому здавалася надто неміцним горішком, хоч сказав він її трохи іншими словами. Але Гам-гам цього горішка ніяк не міг розкусити. Він і сичав до себе, й шепотів, і мурмотів, та все не давав відповіді. За хвилинку Більбо почав нетерпеливитися.

— Ну, то що ж це? — спитав він. — Відгадка — це тобі не чайник, що закипів, щоб отак сичати й шипіти, як ти робиш.

— Дайте нам подумати; хай воно дасть нам подумати, мій дорогессенький — сс — сс…

— Ну, — нагадав Більбо, давши Гам-гамові досить часу подумати, — як там із твоєю відгадкою?

Та раптом Гам-гам пригадав, як він у давнину дер пташині гнізда, а потім під крутим берегом річки вчив свою бабусю… вчив свою бабусю висмоктувати…

— Яєчка! — вигукнув він. — Це про яєчка-сс! І зараз же загадав:

Що не дише, а живуще, Як смерть, холоднюще; П\'є, але не хоче пить, Все в броні, що не дзвенить?

Він теж подумав, що загадав страшенно легку загадку, бо відгадка була завжди в нього на думці. Але загадка про яйце так його збила з пантелику, що він просто в цю мить не придумав нічого кращого. Та все одно для сердеги Більбо це був міцний горішок, адже гобіт завжди намагався бути чимдалі від води. Думаю, що ви, друзі, знаєте розгадку чи відгадаєте, навіть оком не змигнувши, — ви ж сидите собі зручно вдома і вам не заважає думати загроза, що вас можуть з\'їсти. А Більбо міркував-міркував, двічі або й тричі прокашлювався, але відгадки не сказав.

Десь через хвилинку Гам-гам почав задоволено сичати сам до себе:

— А воно ж гарненьке, мій дорогесссенький? І, мабуть, ссоковите? І хрумке, і хрустке, — пальчики оближеш?

Вже він світив своїми очиськами на гобіта, не відводячи погляду.

— Півхвилинки! — попросив Більбо, здригаючись. — Я щойно дав тобі чимало часу подумати.

— Хай воно посспішить, посспішить! — сказав Гам-гам, починаючи вилазити з човна на берег, щоб схопити Більбо. Та коли він занурив у воду свою перетинчасту лапу, звідти вискочила налякана рибина і впала гобітові на пальці ніг.

— Ой! — скрикнув він. — Яка ж вона холодна й слизька!..

І здогадався:

— Риба! Риба! Це риба!

Гам-гам був страшенно розчарований; та Більбо мерщій загадав наступну загадку, і Гам-гамові довелося знову залізти у свій човен, щоб подумати.

— Безніжка лежала на одноніжці, двоніжка сиділа на триніжці, чотириніжці дали недоїдки.

Невчасна була ця загадка, але гобіт надто спішив. Якби він загадав цю загадку іншого разу, Гам-гам посушив би собі голову над нею. Але після загадки про рибу «безніжку» нетяжко було розгадати, а решту — зовсім просто. «Риба на столику, людина сидить за столиком на триногому стільці, котові дали кісточки» — ось, звісно, відгадка, і Гам-гам не забарився її сказати. І вирішив він, що настав час загадати щось тяжке й страшне. Ось що він проказав:

Попередня
-= 36 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.

Останній коментар

anonymous13023 23.01.2015

Є декілька граматичних помилок, але атмосфера прекрасна. Дуже дякую ;)


anonymous10411 27.06.2014

супер


Додати коментар