Слава ЗСУ!

Та що ви, як маленькі діти, - спробував переломити ситуацію на свою корить прем’єр. – Ви думаєте, що то так легко: дав розпорядження, виділив гроші, та й все. Ні, дорогенькі мої, ми живемо в демократичній країні. І того демократія завжди поступалась тоталітарним режимам, бо ж не може швидко та оперативно вирішувати нагальні проблеми. Припустімо, виділю я півмільйона на ваш безпілотник. І спитає мене потім парламент, де я гроші дів? Президент, знову ж таки, має знати. В нас парламентсько-президентська республіка. І президент в нас теж не для краси. Всі мають знати. Всі мають дозволити і лише потім ми виділимо гроші і надамо розпорядження.

. Та ви знущаєтесь, - сказав я.

Ніскілечки, - сказав він. – А будете грубіянити на кожному кроці, вас взагалі ніхто слухати не буде.

Так ото ж, - сумно зауважив Андрій.

Ти кого захищаєш? – не зрозумів я.

Свою країну, - сказав Андрій. – Розумієте, Олександр все вірно говорить, просто надто прямо. Нам справді не байдуже, як там хлопці на передовій. І нас обурює, коли ми зустрічаємо байдужих людей. Олександр мені як брат, ми разом виходили з оточення, разом в розвідку ходили. Там, на передовій, ми не пропадемо. Однак, чомусь в цивільному житті нам бракує слів від тієї несправедливості, котру ми зустрічаємо. Цей безпілотник потрібен не нам, а хлопцям, що продовжують захищати нашу країну. Заради них ми підемо, куди скажете. Але не просіть нас відступити. Ми не такі хлопці. Ми стільки всього набачились, що тепер нехай відступають ті, хто без оголошення війни прийшов на нашу землю.

е Що ж, - сказав прем’єр, - я влаштую вам зустріч з Президентом. Ви розповісте про безпілотник йому, а потім парламенту…

р Може, давайте відразу викличемо «LIFENEWS», «Росію 24», щоб хлопці двічі не бігали, - саркастично запропонував я. – Ви ж знаєте, що в парламенті сидять продажні шкури. Навіть знаєте, кому ті шкури продалися. Якщо про безпілотник розказати в парламенті, то за п’ять хвилин про нього знатимуть в Кремлі. Який сенс тоді за безпілотник братись, якщо таємниця буде вибовкана ворогу ще до його збору?

о Що ви пропонуєте? – спитав прем’єр.

Ми розповімо в парламенті про безпілотник, - сказав я. – Але не про наш. Ми вигадаємо безпілотник. Розповімо все гарно, натурально. Знайомі фізики є, думаю вони вигадають правдоподібну легенду. Ми все обрахуємо. Але, головне, що той безпілотник буде значно гіршим за цей. Нехай Росія й далі розповідає, яка погана Україна. Зараз їхня пиха може зіграти нам на користь.

б Ви пропонуєте збрехати в парламенті?! – обурився прем’єр.

А що таке? – здивувався я. – Думаєте не справимось? Там всі брешуть.

п Та як ви смієте?! Парламент – це серйозний державний орган. Депутати не можуть проголосувати за «фількіну грамоту».

. Я не спеціаліст, - не зміг я промовчати. – Однак, коли б там голосували за закони, ми б давно в іншій країні жили.

Значить так, - обурився прем’єр. – Я влаштую вам зустріч з Президентом. І якщо він вирішить, що вас можна підпускати до парламенту ближче, ніж на сто метрів, ви там виступите. Ні, то вибачайте, зробив все, що міг.

9

Президент

Зустрічі з Президентом ми чекали довгих два тижні. Я не сумнівався, що Президента підготують: і міністр оборони, і прем’єр-міністр. Особисто я не бачив в тому великого сенсу, якщо міністр оборони згоден, а прем’єр-міністр не проти. Але я розумів, що є ще політичні домовленості. Україна має великий досвід централізованого управління. Просто так вона не стане парламентсько-президентською республікою. В країні утворився двумвірат Президента і прем’єра, плюс нестабільний, зате демократичний парламент. Президент, прем’єр і парламент мають працювати разом, на одну ціль. А враховуючи те, що політики такий цікавий народ, який звик все тягнути на себе, то ситуація в країні обіцяла бути ще гіршою, ніж мені уявлялось.