Слава ЗСУ!

Тієї ночі, як зазвичай, йшли чергові обстріли з важкої зброї з боку окупованих територій. І не кажіть, що після цього їх варто обійняти, пригорнути і все їм вибачити. Україна не починала цей конфлікт, але припинити його її обов’язок. Кому ж сподобається, коли ти сидиш в окопі з одним автоматом, а по тобі гатять з важкої артилерії? Але перевага «Оси» була в тому, що вона не порушувала Мінські домовленості, котрим горіти в пеклі на повільному вогні. На її борту були кулі малого калібру, так що вважати Є–24 важкою зброєю просто смішно. Вона могла спокійно діяти доти, доки росіяни вважали, що їм на нашій землі забагато можна. Тож було прийнято рішення продовжити випробовування безпілотника в бойових умовах.

Тепер безпілотник йшов до цілі лиш на камерах нічного бачення та на теплочутливих камерах. Це ж було просто ознакою дурного тону, коли противник гатив по нашим позиціям важкою технікою, а ми жодного разу їм не відповіли по всій формі. Ті, кому доводилось тримати зброю в руках, були налаштовані рішуче. В кожного з нас були свої причини для того, щоб передати росіянам палкий український привіт. Але цих причин не було у Самсона. Він чудово справлявся з програмою. Однак, власна філософія не дозволяла йому проливати кров.

«Оса» почала повільно кружляти над позиціями противника. Ми чудово бачили на екрані важку техніку, бачили, як по нас гатять, облаштувавшись посеред населеного пункту. Однак, Самсон не спішив стріляти. Він думав, зважував всі «за» і «проти». Його почали підганяти наші побратими.

г Чого чекаєш?... Вгати водію межі очі… Стрільни їм в бак…

Було чимало побажань для тих, хто прийшов на нашу землю. Але Самсон не квапився.

Перша куля пролетіла просто через бокове скло машини, продірявивши два скла, однак нікого навіть не задівши. Можна було подумати, що Самсон схибив. Однак система наведення не дозволяла йому схибити. Він так вистрілив навмисне, не знав що робити, боявся. Для того, щоб зважитись на вбивство, потрібно когось або сильно любити, або сильно ненавидіти. Самсон ще був хлопчиськом, незважаючи на свої дев’ятнадцять. По-дорослому любити він просто не вмів, а ненависті ще не навчився.

Чимало народу вилаялось.

Андрій лиш поторсав його за плече.

А Нічого, - сказав він. – Трапляється.

Підтримка старшого додала сил нашому Самсону.

Постріл поставив на ноги ворога. Ми могли за жестикуляцією лиш здогадуватись про що вони говорили. Однак, рушати з місця вони й не думали. Є–24 зробив ще декілька кіл над ціллю, потім спустився нижче, майже до самої землі. Потім одним ривком Є–24 прострілив машині всі колеса і на прощання прострілив їй капот, ювелірно вибивши кулями англійську букву V.

Хлопчисько. Ми скільки зусиль витратили, зі стількома поганцями зустрічались, щоб він у відповідальний момент прострілив ворожій машині капот у вигляді букви V.

Це ми пізніше дізнались, що літера V зрешетила машині двигун і наробила таких проблем, що машина спалахнула. Однак, тоді ми всі були дуже сердиті. «Осу» екстрено зупинили посеред поля в сірій зоні. Самсону ледь не прийшла Вендетта. Йому здалася літера V прикольною. Не хотів він нікого вбивати, а так лише, полякати. Ми натомість прочитали йому довжелезну нотацію. Пояснили, що питання стоїть: або вони нас, або ми їх. В країні війна і час дорослішати. Він образився і пішов ховатись в порожніх кімнатах нашого будинку. Андрійко визвався з ним поговорити.