Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

694] Кидавсь вперед. Рукою своєю великою ззаду

695] Зевс направляв його, й дух усього підбадьорював люду.

696] Знову навкруг кораблів розгорілася битва жорстока.

697] Так би сказав ти: два війська на битву одні проти одних

698] Вийшли нітрохи не втомлені - так вони бились завзято.

699] Кожен з воюючих думав своє: загони ахейські

700] Не сподівались уникнути лиха й загибелі ждали.

701] А у троян - надіялось серце у кожного в грудях

702] Раптом спалить кораблі й повбивати героїв ахейських.

703] З цими думками вони й виступали одні проти одних.

704] Гектор тоді за корму корабля ухопився морського,

705] Гарного й бистрого, що перевіз через море до Трої

706] Протесілая, але не вернув його в рідну країну.

707] Вколо цього корабля врукопашну ахеї й трояни

708] Впень одні одних рубали. Ніхто з них не хтів дожидати

709] Стріл бистролетних здаля чи ударів загострених ратищ, -

710] Але ізблизька, й одним пломеніючи духом завзяття,

711] Гострими бились сокирами, бардами, ще й топорами,

712] Лезами довгих мечів і міддю списів двоєгострих.

713] Гарно оздоблений меч із руків'ям чорненої сталі

714] Там не один із долоні убиваних воїнів падав

715] Або з плечей. І земля навколо від крові чорніла.

716] Гектор же, міцно за виступ оздобний корми ухопившись,

717] Не випускав його з рук, троян закликаючи гучно:

718] «Дайте вогню і крик бойовий піднесіть усі разом!

719] День-бо відплати достойної Зевс нам сьогодні дарує, -

720] Взять кораблі, що сюди прибули проти божої волі

721] Й стільки біди завдали завдяки боягузтву старшини.

722] Хоч і хотів при кормах кораблів я із ворогом битись,

723] То не пускали й мене, і всі наші загони тримали.

724] Та якщо досі нам розум затьмарював широколунний

725] Зевс, то нині він сам нас веде й закликає до бою!»

726] Мовив він це, й ще завзятіш натисли вони на аргеїв.

727] Встоять не міг і Еант під навалою стріл безупинних.

728] Перед загрозою смертною трохи назад він подався

729] З палуби свого судна на приступки семмступневі.

730] Стоячи з списом, відтіль вояків одбивав він троянських -

731] Кожного, хто з них із полум'ям згубним лише наближався.

732] Він увесь час до данаїв кричав, закликаючи гучно:

733] «Любі герої данайські, Ареєві слуги відважні!

734] Будьте, друзі, мужами, шалену згадайте ви силу!

735] Чи сподіваємось ми іззаду союзників мати,

736] Або стіну неприступну, щоб нас од біди захистила?

737] Міста за нами нема із муром надійним навколо,

738] Де б захищатись могли ми з підтримкою всього народу.

739] Ми ж на рівнині в троян, у панцири міцно закутих,

740] Ними до моря приперті, від рідного краю далеко.

741] Міць наших рук - нам рятунок, не кволе в бою слабосилля!»

742] Так він гукав і гострим завзято розмахував списом.

743] Кожного, хто із троян наближавсь до човнів крутобоких

744] Із пломенистим вогнем, одгукнувшись на Гекторів заклик,

745] Зразу ж Еант убивав, поражаючи списом великим.

746] Так врукопашну дванадцять мужів він поклав біля суден.


ПІСНЯ ШІСТНАДЦЯТА

ПАТРОКЛІЯ

1] Так вони за корабель добропалубний бились завзято.

2] Перед людським вожаєм Ахіллом Патрокл зупинився -

3] Сльози гарячі він лив, немов із джерел темноводих,

4] Що із-під скель, лиш козам досяжних, струмують темнисто.

5] Глянувши, жалем пройнявсь богосвітлий Ахілл прудконогий,

6] Зразу ж до нього озвався і слово промовив крилате:

7] «Що це ти плачеш, Патрокле, немовби дівчатко маленьке,

8] Що за своєю матусею слідом біжить, і на руки

9] Проситься, й стримує матері кроки, й за плаття хапає,

10] Й дивиться в очі крізь сльози, аж поки на руки не візьме.

11] Ніжними так же, Патрокле, і ти умліваєш сльозами.

12] Чи з мірмідонян кому, чи мені розказати щось маєш?

13] Чи із далекої Фтії один ти почув яку звістку?

14] Кажуть, живий ще Менойт, син Акторів, батько твій рідний,

15] Ще і мій не помер, Пелей Еакід з мірмідонян.

16] Тужно було б нам обом, якби смерть їх од нас одібрала.

17] Чи не аргеями журишся, що задля свого зухвальства

18] Гинуть ганебно так біля своїх кораблів крутобоких?

19] Все-бо розказуй, в умі не ховай, щоб ми знали обидва».

20] Тяжко зітхнувши, Патрокл озвався до нього, комонник:

Попередня
-= 128 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар