Слава ЗСУ!

618] Щільно зімкнувши ряди, стояли вони, мов висока

619] Скеля міцна, що звисає над берегом сивого моря

620] Й твердо витримує буйні вітрів буревійних пориви

621] І набігаючих хвиль величезних бурхливі удари.

622] Проти троян так стояли данаї й назад не тікали.

623] Сяючи, наче вогонь, налітав він на юрми ахеїв,

624] Падав на них, наче вітром підхоплена хвиля з-під хмари

625] На корабель наліта бистрохідний; а він аж до верху

626] Піною вкритий увесь, і вітру жахливе дихання

627] Свище в вітрилах, і трепетно терпнуть серця мореплавців,

628] Пойняті страхом: вони-бо заледве уникнули смерті.

629] Так же тремтіли серця у стривожених грудях ахеїв.

630] Наче той лев згубоносний на стадо корів нападає,

631] Що у широких просторах лугів буйнотравих пасуться

632] Безліку, але пастух не уміє корів круторогих

633] Оборонити як слід від нападів хижого звіра.

634] Лев то вперед забіжить, а то опиняється ззаду

635] За чередою, то вскочить в середину й вже пожирає

636] Ялівку, інші ж усі розбігаються. Так же й ахеї,

637] Страхом повиті, від Гектора й Зевса, великого батька,

638] Всі утікали. А Гектор убив одного Періфета,

639] Сина Копрея, з Мікен, що від владаря ?врістея

640] Вісті приносив не раз могутній Геракловій силі.

641] Син в цього гіршого батька родився, кращий багато

642] В доблестях різних - у швидкості ніг і воєннім мистецтві,

643] Розумом же між найперших мікенських мужів визначався.

644] Тож і для Гектора став він великої слави причинком.

645] Він, обернувшись назад, на обід щита наштовхнувся,

646] Що аж до п'ят досягав та давав од списів йому захист.

647] Він похитнувся і навзнак упав, аж на скронях страшливо

648] Мідний шолом задзвенів, коли тяжко на землю він падав.

649] Гектор, угледівши це, до нього мерщій підбігає

650] Й списа у груди стромляє йому на очах в його близьких

651] Товаришів. Хоч смутні, не могли тут зарадить нічого

652] Товариші: й самі вони Гектора страшно боялись.

653] До кораблів повернувшись обличчям, аргеї вже бігли

654] Між кораблями передніми, - й гнались за ними трояни.

655] Мусили вже й від передніх вони кораблів відступити

656] Далі, і аж біля самих наметів своїх зупинились

657] Лавами, й не розбігались по станові: страх-бо і сором

658] Стримував їх, одні одних невпинно вони бадьорили.

659] А особливо їх Нестор старезний, опора ахеїв,

660] Ревно благав, закликаючи всіх іменами їх предків:

661] «Будьте, друзі, мужами і в серце вкладіть собі сором

662] Перед людьми. Спогадайте-бо кожен про любу дружину,

663] І про дітей, і про власне майно, й про батьків своїх рідних, -

664] Чи то живуть вони ще, чи, може, уже й повмирали,

665] їх іменами благаю я вас, хоч тут їх немає, -

666] Стійте відважно в бою, стережіться ганебної втечі!»

667] Мовлячи так, він у кожному силу будив і завзяття.

668] А од очей їх тим часом Афіна одвіяла хмару

669] Тьми надзвичайної. Світло ясне їм відкрилось обабіч -

670] До кораблів і до бою, однаково людям страшного.

671] Видно було й гучномовного Ректора там і все військо -

672] Воїв троянських, що ззаду лишались і в бій не вступали,

673] Й лави, що билися боєм при кораблях бистрохідних.

674] Не до душі було мужньому серцем Еанту лишатись

675] Там, куди інші синове ахеїв тоді відступили.

676] Кроком подався широким по палубах він корабельних,

677] Довгим махаючи списом, що мав для бою морського, -

678] Збитим міцно гвіздками, у двадцять два лікті завдовжки.

679] Наче їздець, що правити кіньми напрочуд уміє,

680] Четверо коней баских з табуна свого разом запрігши,

681] З поля широкого вчвал аж до мурів великого міста

682] Шляхом жене велелюдним, і всюди дивуються з нього

683] Чоловіки і жінки. А він раз у раз безугавно

684] Скаче з коня на коня. А коні летять усе далі.

685] Так і Еант по палубах перебігав корабельних

686] Кроком широким, і крики його аж до неба сягали.

687] Страшно гукав він весь час, закликаючи воїв данайських

688] І кораблі захищати, й намети. Так само і Гектор

689] Не залишався в юрбі гомінливій троян міднолатних.

690] Наче той хижий орел на зграї птахів налітає,

691] Що безтурботно на березі тихої річки пасуться,

692] На легкокрилих гусей, журавлів, лебедів довгошиїх, -

693] До темноносого так корабля пориваючись, Гектор