Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

542] Вістря шалене навиліт прошило його і крізь груди

543] Спереду вийшло, і ницьма він тут же на землю звалився.

544] Кинулись разом обидва - озброєння, міддю окуте,

545] Зняти з плечей його. Кревних гукнув тоді голосно Гектор,

546] Дужому став дорікати насамперед він Меланіппу,

547] Синові Гікетабна. Повільних корів у Перкоті

548] Череду пас у той час він, коли ще був ворог далеко,

549] А як данаї сюди в кораблях припливл* крутобоких,

550] До Іліона прийшов він і став між троян визначатись.

551] Жив у Пріама, шанований нарівні з власними дітьми.

552] Гектор гукнув на ім'я його й так йому став дорікати:

553] «Так, Меланіппе, й залишимо все? Невже твоє любе

554] Не ворухнулося серце від болю за вбитого брата?

555] Може, не бачиш, як шарпають онде Долопову зброю?

556] Швидше зі мною! Не личить же нам із аргеями битись

557] Здалеку, тож чи ми їх наголо переб'єм, чи високий

558] Візьмуть вони Іліон і всіх городян повбивають».

559] Мовив і рушив вперед, а за ним тоді й муж богорівний.

560] А Теламоній Еант підбадьорював лави аргеїв:

561] «Друзі, будьте мужами і в серце вкладіть собі сором.

562] Тож один одного завжди соромтесь у битвах жорстоких.

563] Сором хто має, той більше рятується, ніж загибає.

564] Хто ж утікає, ні слави для того нема, ні рятунку».

565] Мовив він так, вони ж і самі захищатись бажали.

566] Взявши до серця те слово, свої кораблі оточили

567] Мідяним валом. Та Зевс одваги надав і троянам.

568] А гучномовний в боях Менелай підбивав Антілоха:

569] «Ані молодших за тебе в ахеїв нема, Антілоху,

570] Ані ногами бистрішого, ні сміливішого в битві.

571] Чом би не вийти тобі та когось із троян не вколошкать?»

572] Мовив він так і назад відступив, а того заохотив.

573] Вибіг юнак той з передніх рядів і, навкруг озирнувшись,

574] Списом блискучим націливсь. І враз одсахнулись трояни

575] Перед націленим списом. А він недарма його кинув,

576] Синові Гікетаона попав, Меланіппові, в груди

577] Біля самого соска, коли воїн до бою виходив.

578] Тяжко він гримнув об землю, й пітьма йому очі окрила.

579] Тож Антілох тоді кинувсь на нього, як пес налітає

580] На оленя молоде, що вибігло з лігвища свого,

581] А звіролов його вцілив і зразу коліна розслабив.

582] Так, Меланіппе, й на тебе набіг Антілох войовничий

583] Зброю твою одібрать. Та від Гектора він не укрився:

584] Крізь сум'яття бойове біг до нього герой богосвітлий,

585] Та Антілох вже на нього не ждав, а що воїн був спритний,

586] Кинувся швидко тікати, як звір той, що лиха накоїв, -

587] Пса біля стада корів або й пастуха розірвавши,

588] Геть утікає мерщій, поки натовпом люди не збіглись.

589] Так утікав Несторід, а слідом трояни і Гектор

590] З криком шаленим і гомоном сипали стогнучі стріли.

591] Лиш досягнувши своїх, він став і назад обернувся.

592] Наче ті леви, що м'ясо сире пожирають, трояни

593] Кинулись до кораблів-, сповняючи Зевса веління.

594] Силу велику весь час в них будив він, а дух у аргеїв

595] Долу, хилив, одбираючи славу, в троян же підносив.

596] Гектору ж, сину Пріама, він славою волив окрити

597] Дух, щоб той огню невгасимого полум'я кинув

598] На кораблі крутобокі, - так просьба Фетіди надмірна

599] Сповнитись мала цілком. І ждав уже Зевс велемудрий

600] Над кораблями заграву на власні побачити очі,

601] З тої-бо миті початись мав відступ троянського війська

602] Від кораблів, а данаїв він славою волив окрити.

603] З задумом цим спрямував тоді Зевс до човнів глибодонних

604] Гектора, сина Пріама, що й сам вже туди поривався.

605] Той шаленів, як Арей-списоборець, як полум'я згубне,

606] Що шаленіє у горах, в дрімучій гущавині лісу.

607] Піною вкрилися губи, з-під брів, що похмуро нависли,

608] Блискали очі ясні, й шолом мідносяйний страшливо

609] Над головою хитавсь в роз'ярілого боєм нещадним

610] Гектора. Був-бо в ефірі заступник у нього могутній,

611] Зевс, що з мужів багатьох одного його славою й честю

612] Ушанував, бо недовго йому вже на світі лишалось

613] Жити. Паллада Афіна уже наближала до нього

614] Згубний день, коли мав він загинуть од сили Пеліда.

615] Він намагався-бо лави ворожого війська прорвати,

616] Де найгустіший був натовп і зброя була щонайкраща.

617] Але прорвать їх не міг, хоч і дуже на те намагався.

Попередня
-= 126 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар