Слава ЗСУ!

466] Тевкр аж здригнувся, і так тоді він до брата промовив:

467] «Горе! Якесь божество зловороже всю нашу потугу

468] Зводить нінащо! Он вирвало щойно із рук моїх лука,

469] Ще й обірвало мені тятиву новозвиту, що вранці

470] Я підв'язав, щоб часті виносити здужала стріли!»

471] В відповідь мовив йому великий Еант Теламоній:

472] «Любий, облиш свого лука спокійно лежати з тугими

473] Стрілами, раз їх знесилює бог, до данаїв ворожий.

474] Довгого списа у руки і щит захопивши на плечі,

475] Бийся з троянами сам та й інших на те підбадьорюй.

476] Як і здолає нас ворог, то не без труда він важкого

477] Візьме у нас кораблі добропалубні! Ну ж бо до бою!»

478] Мовив він так і, лук у наметі своєму лишивши,

479] Плечі покрив після того щитом собі четверошкурим,

480] А на могутнє чоло шолом він насунув добірний

481] З кінським хвостом, що над гребенем страшно вгорі розвівався.

482] Взяв іще списа міцного, окутого гострою міддю.

483] Вийшов з намету, й побіг, і біля Еанта спинився.

484] Бачачи, Гектор, що Тевкрові стали безсильними стріли,

485] Голосом дужим волав до троян і до воїв лікійських:

486] «Гей ви, трояни, й лікійці, й дарданські бійці рукопашні!

487] Будьте, друзі, мужами, шалену згадайте ви силу

488] Біля човнів глибодонних. На власні-бо очі я^бачив, -

489] Зевс учинив найславнішого мужа безсильними стріли!

490] Легко мужі пізнають могутливу Зевсову силу,

491] Чи то найвищу їм славу звитяги він з неба дарує,

492] Чи їх принижує, захисту їм не бажаючи дати,

493] Як от принижує нині аргеїв, а нам помагає.

494] До кораблів усі разом на бій! А як хто з вас поляже,

495] Смерть і загибель від стріл чи від гострого списа прийнявши,

496] Вмри без вагань! Не безславно йому, захищавши вітчизну,

497] Вмерти за неї! Дружина ж і діти живі зостануться,

498] Буде в безпеці і дім твій, і спадок увесь, як ахеї

499] Із кораблями своїми до рідного вернуться краю!»

500] Мовлячи так, він у кожному силу збудив і завзяття.

501] З другого боку й Еант до свого заволав товариства:

502] «Сором, аргеї! Тепер залишається нам - чи загинуть,

503] Чи врятуватись, біду від своїх кораблів одвернувши.

504] Чи не гадаєте пішки до рідного краю вернутись,

505] Як кораблі одбере у вас Гектор шоломосяйний?

506] Чи ви не чуєте, як заохочує воїв троянських

507] Гектор та як кораблі нам жадає вогнем попалити?

508] Не у танок-бо іти, а до бою він їх закликає.

509] Кращої бути не може тепер у нас думки й поради,

510] Як з ними руки і сили зчепити в бою рукопашнім.

511] Краще уже чи життя зберегти, чи загинути зразу,

512] Ніж у змаганнях жорстоких із ворогом слабшим так довго

513] Сили виснажувать тут, біля наших човнів мореплавних!»

514] Мовлячи так, він у кожному силу збудив і завзяття.

515] Схедій, фокеїв начальник, син Перімеда, був зразу ж

516] Гектором вбитий. Вождь піших, славетного син Антенора,

517] Лаодамант поліг од міцної долоні Еанта.

518] Полідаманта рукою був От, Філеїда товариш,

519] Зброї позбавлений, вождь хороброго війська епеїв.

520] Глянув Мегес Філеїд і кинувсь на нього; відскочив

521] Полідамант, і той не поцілив його. Аполлон-бо

522] Сину Пантоя не дав поміж воїв передніх загинуть.

523] Списом своїм утрапив він Кройсмові прямо у груди.

524] Тяжко той гримнув об землю, і зняв він з плечей його зброю.

525] Кинувся раптом на нього Долоп, досвідчений списник,

526] Кращий з бійців Лампетід славетний, народжений Лампом,

527] Лаомедонтовим сином, бурхливого повен завзяття.

528] Він Філеїда у щит посередині списом ударив,

529] Близько підбігши. Але міцний захистив його панцир,

530] Мідною вкритий лускою. Філей колись цей обладунок

531] З міста Ефіри привіз, з узбережжя ріки Селеента,

532] Від владаря Евфета як гість, у дарунок здобувши,

533] Щоб на війні від ворожих бійців його захистом мати.

534] Тож захистив од загибелі нині він синове тіло.

535] В час той Мегес загостреним списом ударив Долопа

536] В гребінь шолома його густогривого, кутого міддю;

537] Збив із шолома шишак той гривастий, і весь він на землю

538] В порох упав, яскравіючи й там своїм пурпуром свіжим.

539] Все ж, на звитягу надіючись, битись Долоп залишився.

540] Та на підмогу Мегесу поспів Менелай войовничий,

541] З списом іззаду спинившись, Долопа в плече він ударив.