Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

479] Спис, та його не торкнув. Але тут же рукою Патрокла

480] Кинутий спис був не марно - утрапило мідяне вістря

481] Там, де під трепетне серце підходить грудна перепона.

482] Впав Сарпедон, як падає дуб, чи тополя срібляста,

483] Або висока сосна, коли в горах мужі-лісоруби

484] Для кораблів рубають сокирами гострими брусся.

485] Так перед повозом з кіньми лежав тоді він розпростертий,

486] Стогнучи важко й за землю хапаючись, кров'ю облиту.

487] Наче, напавши на стадо повільних корів, роздирає

488] Лев роз'ярілий бика гордовитого, й він з одчайдушним

489] Ревом конає під нападом хижим левиної пащі, -

490] Так же й Патроклом подоланий вождь щитоносних лікіян,

491] Лютим охоплений шалом, товариша любого кликав:

492] «Главку ти мій, найзавзятіший з воїв, повинен ти нині

493] Виявить шал списоборця й завзяття своє войовниче!

494] Радий будь згубній війні, якщо справді ти бистрий до бою.

495] Спершу ти всіх обійди полководців лікійського війська

496] І заохоть їх навкруг Сарпедона завзято змагатись.

497] Потім і сам позмагайся за мене ти гострою міддю,

498] Сором назавжди й докір тебе вічний за мене окриє

499] Перед людьми усіма, якщо нині ворожі ахеї

500] Знімуть озброєння з мене, убитого під кораблями.

501] Отже, тримайся міцніше та інших на бій підбадьорюй».

502] Тільки-но мовив він це, як окрив йому очі і ніздрі

503] Смертний кінець. І, на груди ногою йому наступивши,

504] Ратище витяг Патрокл, а з ним разомТрудну перепону,

505] Вирвавши й душу із тіла, і вістря безжального списа.

506] А мірмідоняни коней тримали хропучих, що рвались

507] Бігти, лишивши порожніми без вожаїв колісниці.

508] Главк засмутився страшенно, товариша голос почувши:

509] Біль йому серце пройняв, що не міг він до помочі стати.

510] Стис він рукою рамено, воно-бо від тої боліло

511] Рани, що Тевкр заподіяв стрілою під муром високим,

512] Товаришів від ударів його захищаючи мужньо.

513] До дальнострільного він Аполлона, благаючи, мовив:

514] «Зглянься, владарю, чи ти у багатій країні Лікійській

515] Перебуваєш, чи в Трої, бо всюди ти вислухать можеш

516] Скорбного мужа, що нині зазнав гіркої скорботи.

517] Рана у мене важка, і навколо усю мені руку

518] Гострим болем проймає, і досі не можу я крові

519] Затамувати на ній, і плече аж зомліло від болю.

520] Списа не можу я втримати міцно, ні битися вийти

521] На ворогів. Тим часом найкращий із воїв загинув -

522] Зевсів син Сарпедон: не схотів захистить він і сина!

523] Нині ж, владарю, важку загой наболілу цю рану.

524] Болі вгамуй, дай силу, щоб скликати міг я лікійських

525] Товаришів і підняти їм дух для завзятої битви,

526] Щоб спромігся я й сам за загиблого битися мужа».

527] Так він молився, і Феб-Аполлон тоді зглянувсь на нього,

528] Болі йому вгамував, кров чорну на зяючій рані

529] Затамував і силу велику вдихнув йому в душу.

530] Главк тоді радістю сповнився в серці своєму, збагнувши,

531] Що молитви його зразу ж могутній почув дальносяжець.

532] Спершу він всіх обійшов полководців лікійського війська

533] І заохотив навкруг Сарпедона завзято змагатись.

534] Потім кроком сягнистим пішов до троянських героїв -

535] Полідаманта, сина Пантоя, з ясним Агенором

536] Та до Енея хороброго з Ректором мідянозбройним,

537] Близько до них підійшов і слово промовив крилате:

538] «Гекторе, зовсім ти нині забув про союзників ваших!

539] Тож задля тебе вони, од вітчизни і друзів далеко,

540] Душі свої покладають, а ти захищать їх не хочеш.

541] Вбитий лежить Сарпедон, вожай щитоносних лікіян,

542] Той, що стеріг правосуддям і силою землю Лікійську.

543] Списом Патрокла здолав його нині Арей міднозбройний.

544] Встаньте ж, друзі, обуренням гнівним серця свої сповніть,

545] Щоб не зняли мірмідони озброєння з нього і трупа

546] Не поганьбили, у гніві на нас за забитих данаїв,

547] Що біля їх кораблів ми стільки списами убили!»

548] Так він сказав, і троян аж до дна їх сердець невимовний

549] Смуток обняв нездоланний, тому що, хоча й іноземець,

550] Міста оплотом він був; із собою привів він багато

551] Воїв одважних і сам поміж ними в боях визначався.

552] Ринули грізно вони на данаїв. їх вів за собою

553] Гектор, лихий за смерть Сарпедона. А воям ахейським

554] Дух бойовий бадьорило відважне Патроклове серце.

Попередня
-= 135 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар