Слава ЗСУ!

404] Випали, - близько до нього підбігши, Патрокл його вдарив

405] Списом у праву щоку й навиліт пробив йому зуби.

406] Ратищем виволік потім його через поручні, наче

407] Рибу із хвилі в'юнку, на навислій сидячи скелі,

408] Мідноблискучим тягне рибалка гачком з волосінню, -

409] Списом блискучим він витяг троянця з роззявленим ротом,

410] Кинув на землю лицем, -. той упав і дихання позбувся.

411] Каменем потім забив Ерілая, що біг проти нього, -

412] Вцілив у голову прямо, й вона у важкому шоломі

413] Навпіл уся розкололась, і тут же на землю долілиць

414] Впав Ерілай, і смерть розлилася навкруг душозгубна.

415] Потім Патрокл Еріманта поверг, Амфотера й Епалта,

416] Ехія Дамасторіда, також Тлеполема, Іфея,

417] Пірія й з ним Полімела, сина Аргея, й Евіппа, -

418] Так одного він по одному в землю поклав многоплідну.

419] Глянув лише Сарпедон, як безпоясних друзів загони

420] Гинуть, рукою Патрокла приборкані, сина Менойта,

421] Крикнув з обуренням він до лікіян своїх богорівних:

422] «Сором, лікійці! Куди біжите ви? Тепер то ви бистрі!

423] Хай-но назустріч я мужеві вийду тому та побачу,

424] Що це за воїн могутній, що стільки накоїв троянам

425] Лиха й стільком мужам благородним коліна розслабив».

426] Так він сказав і з повоза збройний зіскочив на землю.

427] Так же й Патрокл, це побачивши, тут же стрибнув з колісниці.

428] Наче ті два коршаки криводзьобі, із загнутим кігтям,

429] На верховині скелястій з оглушливим галасом б'ються,

430] Кинулись з криком таким же й вони у двобій один з одним.

431] Глянувши, син гнучкомудрого Кроноса жалем пройнявся

432] Й так він до Гери, сестри і дружини своєї, промовив:

433] «Горе мені! Сарпедону, з мужів найлюбішому, доля

434] Бути рукою Патрокла приборканим, сина Менойта!

435] Серце надвоє моє розділилось, я в мислях вагаюсь, -

436] Вирвать живим Сарпедона із бою, що сльози приносить,

437] І віднести на родючі простори Лікійського краю,

438] Чи допустить Менойтіда рукою приборканим бути?»

439] В відповідь мовить йому велеока володарка Гера:

440] «О, ти жахливий, Кроніде! Яке-бо ти слово промовив!

441] Смертного мужа, якому давно вже приречена доля,

442] Від неминучої смерті хотів би ти все ж увільнити.

443] Дій, як ти волиш, та ми, усі інші боги, з тим не згодні.

444] Тільки тобі я скажу, а ти збережи в своїм серці:

445] В разі живим одішлеш Сарпедона до рідного краю,

446] Зваж, щоб і інший хто-небудь тоді із богів не схотів би

447] Вирвати любого сина свого із могутнього бою.

448] Бо під великим містом Пріамовим б'ються численні

449] Діти богів, - ти злобу їх страшенну на себе накличеш.

450] А як він любий тобі, і ти журишся серцем за нього,

451] То не чини перешкоди, щоб серед могутнього бою

452] Був він рукою Патрокла приборканий, сина Менойта.

453] Потім уже, як душа і життя Сарпедона покинуть,

454] Смерті звели й нездоланному Сну віднести його тіло

455] В рідні простори Лікійського краю, до свого народу,

456] Там його друзі й брати поховають, насиплють могильний

457] Пагорб з надгробком, як це на пошану померлим належить».

458] Мовила так. Не перечив їй батько людей і безсмертних.

459] Росяні краплі криваві почав проливать він на землю,

460] В честь свого любого сина, що мав полягти від Патрокла

461] В Трої тій буйнородючій, від рідного краю далеко.

462] От як зійшлись вони й стали один проти одного близько,

463] Перший упав од Патрокла руки Фрасідем знаменитий,

464] Серцем одважний візничий, соратник вождя Сарпедона.

465] Той в підчеревину вцілив йому і все тіло розслабив.

466] Кинув блискучого списа тоді Сарпедон на Патрокла,

467] Схибив, проте, і коневі Ахілла Педасові втрапив

468] Списом у праву лопатку. Спускаючи дух, захропів він

469] І повалився зі стогоном в порох, зітхнувши востаннє.

470] Інші обидва сполохались коні, ярмо затріщало,

471] Сплутались віжки, коли підпряжний у порох звалився.

472] Автомедонт тоді, списом уславлений, лиху зарадив:

473] З піхов при боці м'язистому вихопив меч тонколезий

474] І, ні хвилини не гаючи, віжки відсік підпряжного.

475] Інші тоді порівнялися коні й до запрягу стали.

476] Кинулись знов супротивники до душезгубного бою.

477] Списа блискучого кинув ізнов Сарпедон на Патрокла

478] Й схибив удруге, - над лівим плечем пролетів мідногострий