Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

360] Ясноблискучі, горбаті щити, міцнобронно опуклі

361] Панцири й мідяногострі довжезні списи ясенові.

362] Блиск їх аж неба сягав, і земля сміялась навколо

363] В сяєві міді ясної і грізно гула під ногами

364] Воїв. Озброївсь також серед них і Ахілл богосвітлий.

365] Заскреготав він зубами, і очі його запалали

366] Сяйвом огню пломенистим, а серце проймалося в грудях

367] Болем нестерпним. Страшним на троян опанований гнівом,

368] Божі надів він дари, над якими Гефест потрудився.

369] Спершу собі на гомілки наклав наголінники мідні,

370] Дуже красиві, срібними пряжками їх застебнувши.

371] Потім і панцир на груди свої надягнув міцно кутий,

372] Через плече перевісив він срібноцвяхований, мідний

373] Меч свій, і щит - міцний і великий - також із собою

374] Взяв, - од нього навкруг, як од місяця, сяяло світло.

375] Так же, як перед плавцями у морі десь блисне раптово

376] Ватра ясна, що самотньо горить на стоянці пастушій

377] Високо в горах, а тих проти волі далеко від друзів

378] Бурі заносять по хвилях багатого рибою моря, -

379] Так щит Ахілла чудовий, оздоблений гарно, світився

380] Й сяйвом аж неба сягав. Важкого шолома піднявши,

381] Він на чоло надягнув. І сяяв шолом конегривий,

382] Мов промениста зоря; золоте розвівалось волосся

383] Пишне, Гефестом майстерно вправлене в гребінь шолома.

384] Зброю надівши, схотів дослідити Ахілл богосвітлий,

385] Чи прилягає як слід вона всюди, чи тілу в ній вільно.

386] Наче на крилах здіймався у ній поводатар народу!

387] Потім із схову міцне він ратище батьківське вийняв

388] Довге й важке, - ніхто-бо інший не міг із ахеїв

389] Ним потрясати, один лиш Ахілл потрясав пеліонським

390] Ясеном тим, що батьку його із вершин Пеліону

391] Дав у дарунок Хірон на смертну загибель героям.

392] Автомедонт же з Алкімом позапрягали тим часом

393] Коней - красиві наділи на них хомути, і вудила

394] їм до ротів загнуздали, й назад до сидінь натягнули

395] Віжки міцні. У руки схопивши батіг свій блискучий,

396] Сплетений міцно, скочив на кінну свою колісницю

397] Автомедонт. Поряд з ним став Ахілл ув озброєнні повнім,

398] Сяючи весь обладунком, немов осяйний Гіперіон,

399] І заволав тоді голосом грізним до батьківських коней:

400] «Балію й Ксанте, Подарги далекославнії діти!

401] Краще ніж будь-коли нині старайтесь візничого з бою

402] Винести в лави данаїв, як будемо ситі війною,

403] Лиш не покиньте мене, як Патрокла, убитим лежати!»

404] В відповідь мовив тоді з-під ярма йому кінь бистроногий,

405] Ксант, понуривши голову, так що густа його грива,

406] Впавши з ошийника, аж до землі під ярмом досягала.

407] Голос людський йому Гера дала тоді білораменна:

408] «Нині врятуємо ще ми тебе, о могутній Ахілле,

409] День же твоєї загибелі близько уже. Та не ми в цім

410] Винні, а бог лиш над нами-великий і доля всесильна.

411] Не через нашу повільність і не через лінощі наші

412] Зброю з Патроклових пліч забрали до себе трояни.

413] Син Лето пишнокосої, поміж богами найкращий,

414] В лавах передніх убив його, Гектару сл?ву оддавши.

415] Хоч би летіли і нарівні ми із диханням Зефіра,

416] Поміж всіма, уважають, найшвидшого вітру, - та сам ти

417] Маєш небавом загинути смертю від бога і мужа!»

418] Мовив це Ксант, і Ерінії голос йому перервали.

419] Гнівно коневі тоді відповів Ахілл прудконогий:

420] «Що це ти смерть мені, Ксанте, віщуєш? Не твій-бо то клопіт.

421] Знаю я й сам, що судилось мені тут загинуть, далеко

422] Від свого рідного батька і матері. Та не спинюсь я,

423] Поки не будуть удосталь трояни вже ситі війною!»

424] Мовив і з криком погнав своїх коней він однокопитих.


ПІСНЯ ДВАДЦЯТА

БИТВА БОГІВ

1] Так при човнах крутобоких до зброї ставали круг тебе,

2] Сину Пелея, в боях ненаситні ахеї. Трояни

3] З другого боку зійшлись на високій частині рівнини.

4] Зевс же з вершини Олімпу, бескеттям багатого гострим,

5] Скликать безсмертних на збори Феміді звелів. Обійшовши

6] Всюди, богів поскликала усіх вона в Зевса оселю.

7] Навіть із рік не було неприбулого, крім Океану,

8] Ані із німф, що в чудових гаях свою мають домівку

9] Чи у джерелах річок та вологих лугах трав'янистих.

Попередня
-= 163 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар