Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

284] З тужним риданням припала до нього й руками терзала

285] Груди, і ніжну шию собі, і вродливе обличчя,

286] І промовляла крізь сльози жона, до богині подібна:

287] «Любий Патрокле, нещасній мені із усіх наймиліший!

288] Йшовши із цього намету, живим я тебе залишила,

289] Нині ж, назад повернувшись, я мертвим тебе зустрічаю,

290] Владаря люду. Біда за бідою мене настигає.

291] Мужа, якого дали мені батько й шанована мати,

292] Я біля міста побачила, вбитого гострою міддю,

293] Трьох ще уздріла братів, що моя породила їх мати,

294] Серцю любих, і їх настигла загибелі днина.

295] Ти ж тамував мені сльози, коли Ахілл прудконогий

296] Вбив мого мужа і славне Мінета божистого місто

297] Геть зруйнував. Обіцяв ти мені, що за шлюбну дружину

298] Візьме мене сам божистий Ахілл і, відвізши до Фтії

299] На кораблях, нам справить весілля в краю мірмідонян.

300] Тим-то над мертвим тобою, мій голубе, й плачу я гірко».

301] Так промовляла крізь сльози, й жінки усі плакали з нею, -

302] Чи над Патроклом, чи більше над власною кожна бідою.

303] А круг Ахілла зібралась тим часом старшина ахейська,

304] Просячи їжі спожить. Він же, тяжко зітхнувши, одмовивсь:

305] «Прошу, якщо ви готові послухать мене, мої друзі,

306] Не закликайте, проте, щоб я вдовольняв своє серце

307] Стравами й різним питвом - велике-бо горе у мене:

308] Ждатиму я й перетерплю до самого заходу сонця».

309] Мовивши так, усіх владарів одпустив він од себе.

310] Двоє ж Атрідів лишилося, ще й Одіссей богосвітлий,

311] Ідоменей, і Нестор, та Фенікс, їздець посивілий, -

312] Щиро втішали в скорботі його. Але був він невтішний

313] Серцем, аж поки не кинувся в пащу кривавого бою.

314] Дні спогадавши минулі, він тяжко зітхнув і промовив:

315] «Ще так недавно ти сам, нещасливий і любий мій друже,

316] Жваво і спритно обіди смачні у цім ставив наметі

317] Передо мною, тоді як усі поспішали ахеї

318] Йти на комонних троян з многослізним поривом Арея.

319] Нині лежиш ти порубаний, серце ж моє вже не хоче

320] Ані пиття, ні наїдків торкнутись, хоч їх тут багато,

321] Прагне тебе лиш. Горя сильнішого я не відчув би,

322] Навіть про смерть навісну мого рідного батька почувши,

323] Що десь у Фтії далекій рясними слізьми умліває

324] Через розлуку із сином, який серед лкйгу чужого

325] Задля Єлени мерзенної б'ється з троянами збройно,

326] Чи через смерть мого любого сина, що виріс у Скірі,

327] Богоподібного Неоптолема, якщо він живий ще.

328] Досі у грудях мій дух всечасна живила надія,

329] Що біля Трої один я загину, далеко від долів

330] Аргоса, кіньми багатого, ти ж до Фтії вернешся

331] На кораблях чорнобоких, я сподівавсь, та із Скіра

332] Сина мого привезеш і все йому дома покажеш, -

333] Високоверхий наш дім, і челядь, і майна численні.

334] Сам же мій батько Пелей чи, може, й умер, я гадаю,

335] Чи ледь живий, тягарем злої старості зігнутий, в смутку

336] Дні свої лиш переводить, весь час дожидаючи тільки

337] Звістку сумну про смерть свого любого сина почути».

338] Так говорив він крізь сльози, й старійшини тяжко зітхали,

339] Кожен з них згадував те, що вдома вони залишили.

340] Бачачи сльози їх журні, зглянувся з неба Кроніон,

341] І, до Афіни звернувшись, він слово промовив крилате:

342] «Доню моя, невже ти зреклась цього славного мужа?

343] Чи твого серця Ахілл анітрохи уже не турбує?

344] Он, подивись, він сидить між своїх кораблів круторогих,

345] Любого друга оплакує. Товариші його інші

346] Сіли обідати, він лиш один не торкається їжі.

347] Йди ж бо до нього й, солодкої вливши амброзії в груди,

348] Дай ще й нектару йому, щоб голод його не розслабив».

349] Так він Афіні сказав, що й сама того дуже бажала.

350] Наче той сокіл з небес, легкокрилий, швидкий, дзвінколунний,

351] Кинулась в простір ефірний вона. А тим часом ахеї

352] Зброю уже готували для бою. Солодкої в груди

353] Вливши Ахіллу амброзії, ще додала і нектару

354] Трохи вона, щоб голод у нього колін не розслабив.

355] Потім вернулась сама до всевладного батька в незрушний

356] Дім його. Кинулись від кораблів своїх бистрих ахеї.

357] Мов незліченні сніжини холодні з верховин од Зевса

358] Сиплються, гнані диханням ефірноясного Борея, -

359] Без ліку так од човнів бистрохідних сипнули шоломи

Попередня
-= 162 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар