Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

315] Що од троян одвертать ми не будемо згубної днини,

316] Навіть тоді, коли Троя уся нищівним запалає

317] Полум'ям, що войовничі запалять синове ахеїв».

318] Слово почувши таке, Посейдон, землі потрясатель,

319] Крізь бойову колотнечу й списів завірюху навальну

320] Рушив туди, де стояли Еней із славетним Ахіллом.

321] Темною млою тоді оповив він Ахіллові очі,

322] Сину Пелея; спис ясеновий, загострений міддю,

323] Вирвав з міцного щита у відважного духом Енея

324] Й тут же відразу поклав його перед стотіами Ахілла,

325] Потім підняв над землею і з розмахом кинув Енея.

326] Через численні героїв загони і коней численних

327] Перелетів Еней тоді, кинутий бога рукою,

328] І опинився на самім краю многотрудної битви,

329] Там, де, до бою готуючись, лави кавконів стояли.

330] Близько туди підійшов Посейдон, землі потрясатель,

331] І, до Енея звертаючись, слово промовив крилате:

332] «Хто із безсмертних богів осліпив тебе нині, Енею,

333] Що з Пелеоном безстрашним ти збройно готовий змагатись,

334] Він же багато сильніший за тебе й безсмертним любіший?

335] Тож відступи перед ним, де й коли б він тобі не зустрівся,

336] Щоб не потрапить в оселю Аїдову, всупереч долі.

337] А коли жереб лихий і загибель Ахілла настигнуть,

338] Сміло виходь з ворогами у лавах передніх змагатись, -

339] З інших ахеїв ніхто із плечей твоїх зброї не зніме».

340] Все роз'яснивши, лишив Посейдон по цій мові Енея

341] І, дивовижну одвівши імлу, він Ахіллові очі

342] Знов прояснив. І здивовано той навкруги оглянувся,

343] Тяжко зітхнув і до свого відважного серця промовив:

344] «Горе нам! Диво велике на власні побачив я очі!

345] Спис мій лежить на землі, та ніде я навколо не бачу

346] Мужа, в якого я кинув його, наміряючись вбити!

347] Бачу напевно тепер, що безсмертним богам таки справді

348] Любий Еней. Я ж гадав, що він марно тоді похвалявся.

349] Хай забирається геть! Зі мною він битися збройно

350] Більше не схоче, радіючи з того, що смерті уникнув.

351] Зараз же - час мені в бій войовничих закликать данаїв,

352] Вийти насупроти й інших троян випробовувать сили».

353] Мовив і, так ідучи, підбадьорював кожного мужа:

354] «Нині не стійте здаля від троян, богосвітлі ахеї,

355] Муж проти мужа виходьте, збройно готові змагатись.

356] Важко одному мені, хоч який би не був я могутній,

357] Воїв долати стількох і збройно із ними змагатись.

358] Навіть Арей, хоч і бог він безсмертний, і навіть Афіна

359] Встоять під пащею бою такого, проте, не здолає.

360] Те, що силою рук або ніг чи поривом одваги

361] Зможу, робитиму все до найменшого я, запевняю,

362] Кинуся прямо в ворожі ряди, й не радітиме, певно,

363] Той із троян, хто на спис наскочить мій мідяногострий!»

364] Так бадьорив він своїх. А тим часом осяйливий Гектор

365] Лунко гукав до троян, закликаючи йти на Ахілла:

366] «Трої сини гордовиті, не бійтеся ви Пеліона!

367] Міг би і я на словах із самими безсмертними битись,

368] А на списах небезпечно: вони набагато сильніші.

369] Тож і Ахілл - не всі свої виконать може погрози:

370] Збудеться дещо, а дещо розсиплеться вже й з півдороги.

371] Я проти нього іду, хоч руками він з полум'ям схожий,

372] З полум'ям схожий руками, могуттю - з залізом блискучим».

373] Так бадьорив він троян. І списи свої вгору піднесли

374] Трої сини. І зійшлись вороги, й залунали їх крики.

375] Раптом з'явивсь перед Гектором Феб-Аполлон і промовив:

376] «Гекторе, в лавах передніх у бій не вступай із Ахіллом!

377] Краще тримайся у натовпі, між сум'яття бойового,

378] Щоб не поцілив він списом чи зблизька мечем не ударив».

379] Так говорив Аполлон. І, голос божистий почувши,

380] Жахом охоплений Гектор в юрбу вояків заховався.

381] В час той Ахілл налетів на троян в бойовому пориві

382] З криком жахливим. І першим славетного вбив Отрінтіда

383] Іфітіона, що був вожаєм численних народів.

384] Городоборцю Отрінту Наяда його породила

385] В Гіді, квітучім краю, біля снігом укритого Тмола.

386] Біг напрямки він, і стрів його списом Ахілл богосвітлий,

387] В голову вцілив йому, і навпіл вона розкололась.

388] Тяжко він гримнув об землю, і скрикнув Ахілл богосвітлий:

389] «От ти лежиш, Отрінтіде, із воїв усіх найстрашніший!

390] Ось де знайшла тебе смерть, а твій край - узбережжя Гігеї-

Попередня
-= 168 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар