Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

200] Разом зібрались вони в буревійного домі Зефіра

201] Й учту справляли. Вбігши до них, зупинилась Іріда

202] На кам'яному порозі. Вісницю щойно уздрівши,

203] З місць повставали усі і запрошував кожен до себе.

204] Та ж відмовилась сісти й таке до них мовила слово:

205] «Часу не маю сидіти, - до течій спішу океанських,

206] В край ефіопів, де мають приносить вони гекатомби

207] Вічним богам, - хотіла б із ними я учтувати.

208] Але Ахілл і Борея, й Зефіра бурхливого просить

209] Допомогти йому, жертв принести обіцяючи гарних,

210] Тільки б роздмухали полум'ям вогнище ви, на якому

211] Мертвий Патрокл опочив, що за ним усі плачуть ахеї».

212] Мовивши так, відлетіла Іріда. Вітри ж підвелися

213] Й ринули шумно, хмурні перед себе вигонячи хмари.

214] Подихом несамовитим до моря сягнули, й бурхлива

215] Хвиля на ньому знялась. Як дістались родючої Трої,

216] Впали на тліюче вогнище, й полум'я аж застогнало.

217] Так цілу ніч вони вдвох над багаттям вогонь роздували

218] З свистом пронизливим. Так цілу ніч і Ахілл прудконогий

219] Глеком дводонним вино із чаші черпав золотої,

220] І, узливання вчиняючи гойні, зволожував землю,

221] Й душу Патрокла він кликав, свого бідолашного друга.

222] Так же, як батько сумує над вогнищем мертвого сина,

223] Що до одруження ще тяжкого завдав йому горя,

224] Так сумував і Ахілл над вогнищем мертвого друга,

225] Й тяжко зітхаючи, кроком повільним багаття обходив.

226] Променем ясним уже світлоносець зійшов над землею,

227] В шатах шафранних Еос над хланню морською простерлась,

228] Став притухати вогонь, і багаття поволі погасло.

229] Знову знялися вітри і додому назад полетіли

230] Морем Фракійським, і спінені хвилі його застогнали.

231] А Пелеїд одійшов од багаття і, зморений тяжко,

232] Ліг одпочити, й солодкий сон огорнув йому тіло.

233] Інші ж тим часом круг сина Атрея усі позбирались.

234] Гомін і кроків їх тупіт Ахілла від сну розбудили,

235] Сів він, прокинувшись раптом, і слово таке до них мовив:

236] «Сину Атрея славетний та інші вожді всеахейські!

237] Перш за все полум'я швидше вином погасіть ви іскристим

238] Всюди, де сила вогню ще таїться. Потім зберімо

239] Кості Патрокла, що був Менойта славного сином, -

240] їх відібравши з-між інших, адже розпізнать їх неважко:

241] Він-бо лежав посередині вогнища, інші ж оподаль -

242] Коні і люди - з країв того полум'я всуміш горіли.

243] Кості складемо в фіал золотий, обгорнувши подвійно

244] Жиром, аж поки і сам я зійду до оселі Аїда.

245] Пагорб насипать над ним я просив би не дуже великий, -

246] Був би пристойний лише. А вже після того, ахеї,

247] Що в кораблях многовеслих іще лишитесь після мене,

248] Насип могильний над нами широкий зробіть і високий».

249] Мовив він так, і погодились всі з прудконогим Пелідом.

250] Перш за все вогнище зразу ж вином погасили іскристим

251] Скрізь, де ходило ще полум'я, й густо посипався попіл.

252] Потім, товариша милого білії кості зібравши,

253] Склали в фіал золотий і, в жир обгорнувши подвійно,

254] Все віднесли до намету й лляним покривалом накрили.

255] Місце належне одміряли, тут же заклали основи

256] В межах багаття і зразу ж насипали пагорб могильний.

257] Пагорб насипавши, мали вже йти. Та Ахілл богосвітлий,

258] Стримавши їх, посадив на широкім для ігор загоні,

259] Із кораблів нагороди приніс - казани і триноги,

260] Мулів пригнав сюди, й коней баских, і биків міднолобих,

261] І підперезаних гарно жінок, та ще сиве залізо.

262] Перш за все кращим комонникам визначив він нагороди -

263] Жінку привів, у тонких рукоділлях досвідчену вельми,

264] Ще й у додачу триніжок у двадцять дві міри двоухий -

265] Першому; а шестирічну кобилу, яка не бувала

266] В запрягу, мулом жеребну, для другого він приділяє;

267] Третьому - гарний казан, що вогонь його ще не торкався,

268] Білий, іще не задимлений, місткістю в міри чотири;

269] Золота два таланти четвертому він приділяє;

270] П'ятому - дзбан двоєручний, який на вогні не бував ще.

271] Встав після того Ахілл і так до аргеїв промовив:

272] «Сину Атрея і всі в наголінниках гарних ахеї!

273] Ось перед нами звитяжцям у гонах лежать нагороди.

274] В іншого пам'ять якби ми змагалися нині, ахеї,

275] Першу б я нагороду приніс до свойого намету.

Попередня
-= 188 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар