Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

124] Муж Меріон, товариш одважного Ідоменея.

125] На узбережжі вантаж поскладали, де пагорб могильний

126] Приготувати намислив Ахілл для Патрокла й для себе.

127] А як нарубаних дров доволі у стос наскладали,

128] Сіли трохи спочити. Тим часом Ахілл богосвітлий

129] Вже наказав війнолюбним своїм мірмідонянам мідне

130] Підперезати озброєння й до колісниць запрягати

131] Коней. Усі підхопилися, зброю свою надягнули,

132] Скочили спритно на повози - разом бійці і візничі.

133] Рушили спершу комонні, за ними пішли і піхоти

134] Тисячі. Тіло Патрокла несли посередині друзі.

135] Кучері кожен із себе зрізав, і ними все тіло

136] Вкрили йому. Підтримував журно Ахілл богосвітлий

137] Голову ззаду - в Ащ проводжав бездоганного друга.

138] А як до місця при морі дійшли, що Ахілл показав їм,

139] Тіло на землю спустили і дрова взялись укладати.

140] Інше замислив тоді прудконогий Ахілл богосвітлий.

141] Ставши оподаль багаття, він кучері зрізав русяві,

142] Змалку рощені для річкового бога Сперхея,

143] Глянув на хлань винно-темну і в прикрім засмученні мовив:

144] «Марно, Сперхею, мій батько Пелей тобі дав обіцянку,

145] В разі до рідної я повернуся своєї вітчизни,

146] Кучері зрізать мої й принести у святій гекатомбі,

147] В жертву овнів нехолощених аж п'ятдесят заколоти

148] Над джерелом, де дільниця твоя і вівтар запашистий.

149] Так обіцявся старий, але ти не здійснив заповіту.

150] Нині, коли я до рідної вже не вернуся вітчизни,

151] Кучері дам я Патроклу-героєві взяти з собою».

152] Мовив він так і поклав свої кучері любому в руки

153] Свому товаришу, й плакати всім розбудив він бажання.

154] Так би вони сумували й до заходу сонця ясного,

155] Та, підійшовши, тим часом Ахілл Агамемнону мовив:

156] «Сину Атреїв, слова твойого синове ахейські

157] Більше послухають, - встигнем плачем ще наситити серце.

158] Хай від багаття розходяться, краще звели їм вечерю

159] Приготувати. А ми, що найбільше сумуєм за вмерлим,

160] 1 Зробимо все, що потрібно. Вожді хай лишаються з нами».

161] Щойно слова ці почувши, володар мужів Агамемнон

162] Людям звелів розходитись до кораблів рівнобоких.

163] Тільки лишилися ті, що ховали, й усі поскладали

164] Дрова у стос по сто ступнів завдовжки вони і завширшки,

165] Й в тузі сердечній на вогнище мертвого зверху поклали.

166] Жирних багато овець і повільних биків круторогих

167] Ріжучи біля вогню, вони білували. А, знявши

168] Жир з них, Патрокла Ахілл обіклав ним, душею могутній,

169] Від голови аж до п'ят, тут же кинув і туші обдерті.

170] Порозставляв він і дзбани з оливою й медом дворучні,

171] їх прихиливши до мар. Крутошиїх аж четверо коней,

172] Тяжко зітхаючи, вправно поклав він в огонь пломенистий.

173] Дев'ять собак від столу Ахілла-вождя годувалось,

174] Двох з-поміж них забивши, також він на вогнище кинув;

175] Воїв троянських дванадцять одважних, душею могутніх,

176] Гострою міддю зарізав, лихе учиняючи діло.

177] Давши на них випасатися полум'я силі залізній,

178] Сам заридав і крізь сльози товариша любого кликав:

179] «Радуйся, друже Патрокле, і в темній оселі А'іда!

180] Все я для тебе роблю, що тобі обіцяв я раніше.

181] Воїв троянських дванадцять одважних, душею могутніх,

182] Разом з тобою вогонь пожере. Тільки сина Пріама -

183] Ректора - я у поживу оддам не вогню, а собакам».

184] Так він з погрозою мовив. Та пси не торкнулися тіла,

185] Бо ж відганяла тих псів Афродіта, Зевсова донька,

186] Вдень і вночі і нетлінним мастила трояндовим маслом

187] Гектора тіло, щоб, хоч і волочене, цілим лишилось.

188] Чорную хмару із неба над ним простелив у долину

189] Феб-Аполон і нею те місце покрив, де лежало

190] Вбитого тіло, щоб променів сонця палючого сила

191] Висушить жили й суглоби на нім не могла передчасно.

192] Не розгорівся, проте, вогонь над Патроклом померлим.

193] Інше намислив тоді прудконогий Ахілл богосвітлий:

194] Осторонь ставши багаття, двом він вітрам помолився -

195] Разом з Бореєм Зефірові, жертв обіцяючи гарних.

196] Із золотого келиха творячи їм узливання,

197] Швидше благав прилетіти, щоб дрова палали палкіше

198] Й полум'я трупи мерщій охопило. Тим часом Іріда,

199] Вчувши благання його, до вітрів подалася із вістю.

Попередня
-= 187 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.


Останній коментар

Лана 17:14:38

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар