Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

46] Й зріжу волосся своє. Удруге такої скорботи,

47] Доки я серед живих, не прийдеться серцем зазнати.

48] Ну, а тепер сумовитій віддаймо увагу трапезі.

49] А на світанку, владарю мужів Агамемноне, скажеш

50] З лісу дерев навезти й приготовить все інше, належне

51] Мертвому, що вирушати у темряву має підземну.

52] Хай же від наших очей його тіло вогонь безутомний

53] Скриє мерщій і до діла свого хай повернуться люди».

54] Так він сказав, і, те чуючи, всі улягли його слову.

55] Спільну вечерю вони спорядили, і, сівши до неї,

56] Всі учтували, й ні в чім не було на тій учті нестатку.

57] Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,

58] Сном відпочить по похідних наметах своїх розійшлися.

59] Сам же Пелід, на березі лігши шумливого моря,

60] Тяжко стогнав, недалеко громади своїх мірмідонян,

61] В місці затишнім, де хвиля плескалася об узбережжя.

62] Там його сон огорнув, що розв'язує серця тривоги,

63] Неподоланно міцний, - він втомив своє тіло світлисте,

64] Гектора гонячи круг Іліона, обнятого вітром.

65] Враз перед ним Патрокла душа бідолашного встала,

66] Постаттю схожа на нього цілком, і ясними очима,

67] Й голосом, навіть в те саме одіння була вона вбрана.

68] Ставши йому в головах, таке вона мовила слово:

69] «Спиш ти спокійно, за мене ж і зовсім забув ти, Ахілле!

70] А до живого байдужий не був, як до мертвого нині.

71] Швидше мене поховай, щоб пройшов я Аїдову браму!

72] Душі-бо, тіні спочилих, від брами мене відганяють

73] І не дають переплисти ріку мені разом із ними, -

74] Й марно блукаю круг широкобрамного дому Аїда.

75] В смутку моїм простягни мені руку. Ви спалите тіло,

76] Й більше сюди із дому Аїда я вже не вернуся.

77] Сидячи одаль від друзів, не будемо більше з тобою

78] Радити раду живі. Мене-бо поглинула Кера

79] Згубна, яка від народження долею стала моєю.

80] Суджено все ж і тобі, на безсмертних подібний Ахілле,

81] Біля твердині багатих троян осягнути загибель.

82] Інше тобі я скажу і послухать прошу мого, слова.

83] Кості мої поховай од твоїх не окремо, Ахілле.

84] Разом, як ми в вашім домі зростали, нехай спочивають.

85] З дня, коли хлопчиком батько Менойт мене із Опоента

86] В дім ваш привіз, - убивство вчинив-бо я там з безголов'я:

87] Сина Амфідаманта убив я тоді ненавмисно,

88] Через нерозум дитячий, в грі в кості із ним посварившись, -

89] Радо прийняв мене в дім свій Пелей, комонник славетний,

90] Виростив, ще й твоїм супутцем у битвах поставив.

91] Хай же і кості нам спільна обом золота двоєручна

92] Урна ховає, що мати шановна тобі дарувала».

93] Відповідаючи, мовив до нього Ахілл прудконогий:

94] «Нащо сюди, моя голово люба, до мене прийшов ти

95] Й так докладно говориш? Усе-бо тобі учиню я,

96] Як ти велиш, у всьому послухаю, що ти накажеш.

97] Ближче до мене підходь! Обнімім один одного міцно

98] Й хоч на хвилину болючим уп'ємося щирим риданням!»

99] Мовивши так, простягнув він товаришу любому руки,

100] Та не обняв, - душа його зникла, як дим той, під землю

101] З шелестом тихим. Скочив на ноги Ахілл, здивувавшись,

102] Журно руками сплеснув і з жалем глибоким промовив:

103] «Леле! То навіть в оселі Аїдовій мають прожиток

104] Тінь людини й душа, хоч снаги в них нема життьової.

105] Цілу-бо ніч біля мене стояла в журбі і риданні

106] Тінь мого друга, Патрокла бездольного, дивно на нього

107] Виглядом схожа, й зі мною докладно отут розмовляла».

108] Мовив він так, і плакати всім розбудив він бажання.

109] Отже, умитих слізьми їх застала Еос розоперста

110] Круг бездиханного тіла. Володар мужів Агамемнон,

111] Мулів тим часом зібравши й людей із наметів, звелів їм

112] Дров привезти для багаття. Очолював їх благородний

113] Муж Меріон, товариш одважного Ідоменея.

114] Рушили в ліс, дроворубні сокири у руки узявши

115] Й сплетені міцно вірьовки, а мули ішли перед ними.

116] Вгору й в яри, уздовж і впоперек довго ходили,

117] Поки дійшли до узгір'я багатоджерельної Іди.

118] Високоверхі дуби вони там гостролезою міддю

119] Стали завзято рубать, і з хряскотом дужим дерева

120] Падали долі. На дрова усе розколовши, ахеї

121] Мулів вантажили ними, й, копитами риючи землю,

122] Ті на рівнину крізь хащі ледь з вантажем продирались.

123] Та й дроворуби несли по колоді важкій, як звелів їм

Попередня
-= 186 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар