Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

577] Взяв в нагороду коня лиш тому, що більшу мав силу

578] Й гідність, хоч коні у нього і слабші були набагато».

579] Хочете - сам розсуджу я, й ніхто із данаїв, я певен,

580] Не докорить мені: присуд мій буде цілком справедливий.

581] Ближче сюди підійди, Антілоху, стань, паростку Зевсів,

582] Тут, перед кіньми і повозом, як то за звичаєм личить,

583] В руки хвиський узявши батіг свій, що ним поганяєш,

584] Коней торкни і клянися землі потрясателем вічним,

585] Що не навмисно мій повіз затримав ти підступом хитрим».

586] Відповідаючи, мовив йому Антілох тямовитий:

587] «О заспокойсь, володарю, молодший-бо я набагато,

588] Ти ж, Менелаю, й роками, і доблестю старший за мене.

589] Знаєш ти й сам, як в захопленні молодь заноситься часом.

590] Прагнення буйні у неї, а розум її нерозважний.

591] Стримай же серце своє. Віддаю тобі сам кобилицю,

592] Що в нагороду здобув. А бажав би із мого ти дому

593] Більше щось мати, то краще волів би я, паростку Зевсів,

594] Все тобі дати, ніж випасти з серця твойого назавжди

595] І нечестивцем назавжди лишитись в очах у безсмертних».

596] Мовивши так, взяв коня за повіддя син Нестора славний

597] Та передав Менелаєві, й серце у того зраділо,

598] Наче ранковими росами вмите колосся зернисте

599] На половіючій ниві, що збіжжям наїжилось густо.

600] Так же і серце у грудях твоїх, Менелаю, зраділо.

601] До Антілоха звернувся Атрід із словом крилатим:

602] «Нині я сам, Антілоху, тобі уступаю, хоч дуже

603] Гнівавсь на тебе. Ніколи ти досі не був нерозважним

604] Чи легкодумним. Лиш юність сьогодні твій розум здолала.

605] Остерігайся ж надалі обманювать кращих за тебе!

606] Переконав би не так мене скоро хтось інший з ахеїв.

607] Ти ж задля мене багато зазнав, потрудився багато,

608] Разом з тобою й твій батько славетний і брат благородний.

609] Тим-то й зроблю, як ти просиш, і дам тобі я кобилицю,

610] Хоч і належну по праву мені, щоб знали всі інші,

611] Що не злостивий вдачею я і не високодумний».

612] Мовивши так, Антілоху візничому дав Ноемону

613] Ту одвести кобилицю, собі взяв казан він блискучий;

614] А Меріон, що четвертим прийшов, два одержав таланти

615] Золота. П'ята лишалася ще нічия нагорода -

616] Дзбан двоєручний. Ахілл його Нестору в руки старому

617] Дав, через збори аргеїв пронісши, і мовив до нього:

618] «На ось, візьми собі, старче, - хай буде тобі цей дарунок

619] В пам'ять про похорон тіла Патрокла. Його не побачиш

620] Ти уже серед аргеїв. Даю тобі цю нагороду

621] Поза змаганням. Не будеш ні битися ти навкулачки,

622] Ані боротись, ні кидати списа, ні бігти невтомно

623] На перегонах: важка-бо старість тебе пригнітила».

624] Мовивши так, він вручив подарунок. Той взяв його радо

625] І, до Ахілла звертаючись, слово промовив крилате:

626] «Любий мій сину, отут говорив ти цілком справедливо.

627] В м'язах у мене вже сила не та, неміцні мої ноги,

628] Руки у плечах ходять зі скрипом, не так, як раніше.

629] От якби юністю й силою цвів я такою, як в давній

630] Час, коли славні епеї ховали в Бупрасії тіло

631] Амарінкея-вождя і діти державця змагались.

632] Тож не було мені рівного ні між одважних епеїв,

633] Ні між пілоських бійців, ні між духом стійких етоліян.

634] Я навкулачки побив Клітомеда, сина Енопа;

635] Легко здолав і Анкея з Плеврона, що вийшов боротись;

636] Далі, Іфікла, славетного в бігові, теж перегнав я,

637] А у метанні списів переміг Полідора й Філея.

638] Акторіони, проте, на конях мене обігнали,

639] Кількістю взявши лише у заздрій жазі перемоги,

640] Бо щонайвищі за це лишалися ще нагороди.

641] Двоє було їх, близнят, - з них один керував лише кіньми,

642] Кіньми лише керував, батогом їх постьобував другий.

643] От який був я колись. А нині нехай вже молодші

644] За нагороди змагаються. Я ж підкоритись нужденній

645] Старості мушу, хоч гордо пишався колись між героїв.

646] Та продовжуй, Ахілле, змагання на честь твого друга.

647] Я твій дарунок приймаю охоче і серцем радію,

648] Що не забув ти про мене, мою ти любов пам'ятаєш

649] І вшанував мене-гідною шаною серед ахеїв.

650] Хай же за все це боги подадуть тобі ласку жадану!»

651] Мовив він так. Дослухавши слово Неліда похвальне,

652] Рушив до місця свойого Ахілл між рядами ахеїв.

Попередня
-= 193 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар