Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

502] Й куряви хмари з-під ніг їх візничому били в обличчя.

503] Злотом оздоблена й оловом, мчала услід прудконогим

504] Коням легка колісниця, і ледве помітний лишало

505] Слід після себе в м'якому піску тонко куте обіддя

506] Бистрих коліс, - так швидко над шляхом вони пролітали.

507] От перед зборами, врешті, спинив Діомед прудконогих

508] Коней, і піт струмував із ший і грудей їх на землю,

509] Сам же з блискучої він колісниці на землю зіскочив

510] І до ярма свій батіг прислонив. І, не гаючи часу,

511] Вийшов могутній Стенел, щоб звитяги прийнять нагороду.

512] Товаришам своїм гордим дав жінку вести до намету,

513] Також триніжок двоухий внести, і випряг він коней.

514] Слідом за ним Антілох, внук Нелеїв, пригнав своїх коней;

515] Не бистротою, а хитрістю він обігнав Менелая.

516] Не набагато відстали, проте, Менелаєві коні -

517] Тільки на відстань малу, що між кіньми і колесом бистрим

518] В час, коли мчать колісницю вони з владарем по рівнині,

519] Кінські ж хвости кожну мить волосками торкають обідця

520] Колеса; близько за ним біжить воно, й віддаль нікчемна

521] їх розділяє у гонах швидких по рівнині троянській.

522] За бездоганним вождем Антілохом вже так недалеко

523] Мчав Менелай - спочатку на кинутий диск одставав він,

524] Та незабаром догнав: наддала-бо ще більшої сили

525] Бігові ніг пишногривая Агамемнонова Ета.

526] Тільки б ще трошечки далі продовжились їх перегони,

527] То перегнав би Атрід і звитягу б осяг безперечну.

528] Мчав Меріон за ним, Ідоменея соратник одважний,

529] Списа кидком одділявсь од славетного він Менелая,

530] Та повільні у нього були пишногривії коні,

531] Слабший од інших і сам у кінських він був перегонах.

532] Син же Адмета пізніше од всіх останній^з'явився,

533] Ледве свій тягнучи повіз, баских підганяючи коней.

534] Глянув і жалем пройнявсь прудконогий Ахілл богосвітлий,

535] Став між аргеями він і слово промовив крилате:

536] «Кращий їздець - останнім славетних привів своїх коней!

537] Все ж таки гідний того він, щоб дати йому нагороду

538] Другу. А першу нехай Діомед, син Тідеїв, одержить».

539] Мовив він так, і ахеї усі його слово схвалили.

540] Дав би коня він Евмелові, як ухвалили ахеї,

541] Та Антілох тоді, Нестора парость, великий душею,

542] Встав і Ахіллу промовив Пелідові слово правдиве:

543] «Тяжко, Ахілле, мене ти образиш, коли доконаєш

544] Слова свого. Відбираєш ти в мене мою нагороду,

545] Зваживши на перепону, що повіз затримала й коней

546] Славному їх вожаєві. Та чом же, проте, до безсмертних

547] Він не моливсь? Не прийшов-бо тоді до мети він останнім.

548] А як його тобі шкода й він любий тобі, то багато

549] Золота й міді в наметі твоїм, багато є й коней

550] Однокопитих у тебе, й овець у кошарі, й невільниць.

551] Вибери щось і дай навіть кращу йому нагороду,

552] Потім чи зараз, і тільки похвалять тебе всі ахеї.

553] Цеї ж бо я не віддам. Хто б із воїв схотів її мати,

554] Спробує хай позмагатись зі мною в бою рукопашнім!»

555] Мовив він так. Усміхнувсь прудконогий Ахілл богосвітлий,

556] На Антілоха милуючись, - був то друг його любий.

557] Відповідаючи, мовив до нього він слово крилате:

558] «Кажеш ти, мій Антілоху, щоб іншу Евмелові в домі

559] Я пошукав нагороду, - як хочеш ти, так і вчиню я.

560] Дам йому панцир, у битві здобутий від Астеропея,

561] Мідний увесь, ще й блискучим навколо оздоблений скраю

562] Оловом. Буде це шани великої гідний дарунок».

563] Мовив він так і панцир сюди принести свого друга

564] Автомедонта послав. Той пішов і приніс із намету

565] Панцир і в руки Евмелові дав. Той прийняв його радо.

566] З серцем, повним гіркоти, підвівсь Менелай тоді з місця,

567] На Антілоха розгніваний дуже. Окличник негайно

568] Берло подав йому в руки і всіх до мовчання закликав

569] Воїв ахейських. І муж богорівний почав говорити:

570] «Був ти тямущий раніш, Антілоху, а що наробив ти!

571] Доблесть мою ти зганьбив, ти затримав баских моїх коней,

572] Власних погнавши вперед, хоч слабкіші вони набагато.

573] Вас закликаю, аргеїв вожді і порадники люду!

574] Нас між собою по правді обох розсудіть безсторонньо, -

575] Щоб із аргеїв ніхто не мовив мені міднозбройних:

576] «Тільки обманом здолав Менелай Антілоха в змаганні,

Попередня
-= 192 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар