Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

А як почуєш, що вмер він, що більше його вже немає,

290] Швидше додому вертайся, до милої серцю вітчизни,

Пагорб могильний насип і похорон справ урочистий,

Все як годиться, й тоді вже віддай свою матінку заміж.

Потім, коли ти закінчиш і зробиш усе, як я радив,

В серці своєму розваж і в думках обміркуй неодмінно,

295] Як у господі твоїй женихів повинищувать краще -

Підступом чи не ховаючись. Годі дитиною бути,

Виріс ти з цього давно, не в такому-бо ти уже віці.

Чи невідомо тобі, якої Орест богосвітлий

Слави зажив між людьми, помстившись на батькоубивці

100] Злому Егісті, що вбив славетного батька у нього?

Друже мій любий, я бачу, ти й рослий удавсь, і вродливий,

Будь же відважний, щоб доброї слави в потомках набути.

Я ж на швидкий корабель свій іти вже до друзів повинен, -

Мабуть, давно їм терпець уривається ждати на мене.

305] Ти ж подбай про своє й над моїми подумай словами».

Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

«Так доброзичливо ти, мій гостю, до мене говориш,

Наче до сина отець, і порад я твоїх не забуду.

Трохи зостанься ще тут, хоч і дуже ти в путь поспішаєш.

310] Добре помийся у мене, дай милому серцю утіху,

Потім, радіючи духом, на свій корабель з подарунком

Підеш почесним; на спогад я річ тобі гарну й коштовну

Дам, як другові-гостю господар гостинний дарує».

В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна:

315] «Ні, не затримуй мене, поспішаю-бо нині в дорогу.

Дар же, що серцем ласкавим хотів ти мені дарувати,

Ще віддаси, коли знов повернусь, - повезу я додому

Дар дорогий і щось гідне й тобі подарую взаємно».

І непомітно тоді відійшла ясноока богиня,

320] Зникла, мов чайка та, в отвір для диму, силу й відвагу

В груди вдихнувши йому, і про батька він більше, як завжди,

Мусив згадати. Думками своїми розмисливши добре,

Серцем жахнувсь Телемах, у гостеві бога пізнавши.

Зразу ж у гурт женихів повертається муж богорівний.

325] Пісню славетний співав їм пісняр, а вони всі сиділи

Й слухали мовчки. Співав про сумне він повернення з Трої

Воїв ахейських, що їм призначила Паллада Афіна.

З верхніх покоїв своїх почула ті співи натхненні

Мудра Ікарія донька, багата умом Пенелопа.

330] Зверху по східцях високих зійшла вона вниз потихеньку,

Ще й не сама, з нею разом зійшли й дві служниці додолу.

До женихів увійшовши із ними, в жінках богосвітла,

Стала вона під одвірком, що дах підпирає надійно,

Лиця закрила собі білотканим, ясним покривалом;

335] В неї обабіч стояли обидві служниці дбайливі.

Вмившись сльозами, вона божественному мовить співцеві:

«Фемію, знаєш пісень ти багато, що смертних чарують,

Подвиги ними людей і богів уславляють аеди,

Сядь, заспівай нам одну з них, а гості послухають, мовчки

340] Чаші хиляючи. Тільки свою припини сумовиту

Пісню, вона-бо мені у грудях скорботою любе

Сповнює серце, - горе спіткало мене безутішне.

В вічному смутку спогадую голову я найдорожчу

Мужа, що слава його всю Елладу окрила і Аргос».

Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

«Вірному, матінко люба, навіщо борониш співцеві

Тим нас втішати, до чого він прагне в думках? Не співці тут

Винні, а винен тут Зевс, що людям, які задля хліба

Тяжко працюють, те, що захоче, вкладає до серця.

350] Тож не дивуйся, коли він співа про недолю данаїв.

Смертні-бо люди звичайно таку вихваляють найбільше

Пісню, яка слухачів полонить найновішим звучанням.

Май же терпіння у серці й послухать наважся душею:

Справді, не сам Одіссей лише день повороту додому

355] Втратив у Трої, загинуло з ним іще й інших багато.

Краще до себе вертайся й пильнуй там своєї роботи,

Кросен своїх, веретен, та доглянь, щоб служниці у домі

Всі працювали як слід. А розмови вести - чоловіча

Справа, найбільше ж моя, бо єдиний я в домі господар».

360] Подиву повна, до себе вернулась тоді Пенелопа, -

Синове слово розумне їй глибоко в душу запало.

В горницю верхню вона із служницями разом ввійшовши,

За Одіссеєм, за мужем коханим, там плакала, доки

Сон їй солодкий на вії звела ясноока Афіна.

365] Галас тим часом зняли женихи в звечорілих покоях, -

Всі-бо жадали вони з Пенелопою ложе ділити.

Отже, почав Телемах тямовитий до них промовляти:

«Гей, женихи матусі моєї, занадто зухвалі!

Попередня
-= 224 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар