Слава ЗСУ!

210] Ще перед тим, як подавсь він до Трої, куди з ним і інші -

Вицвіт аргеїв - на суднах своїх попливли крутобоких.

З того часу ні мене він, ні я Одіссея не бачив».

Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

«Щиро, мій гостю, на всі я тобі відповім запитання.

215] Мати мені говорила, що ніби я син Одіссеїв, -

Сам я не знаю. Та й хто ж бо те знає, від кого родивсь він?

Був би щасливий я, більше б мав користі, сином родившись

Мужа, який при добрі своїм жив би до старості мирно.

Та серед смертних людей найнещасніший той, що, як кажуть,

220] Я народився від нього, - якщо вже ти хочеш це знати».

Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна:

«Видно, в майбутнім боги не залишать твойого без слави

Роду, коли породила такого, як ти, Пенелопа!

Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто:

225] Що за гульня тут? І що то за зборище? Нащо тобі це?

Що це - весілля чи учта? Не в складчину ж тут розгулялись?

Тільки, здається, вони вже надто зухвало учтують

В домі твоєму. Обуриться кожна людина розумна,

Хто б то сюди не зайшов і на сором отой не поглянув».

Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

«Гостю, якщо ти поставив таке запитання, то знай же:

Був бездоганний колись цей будинок і повен достатку

В час, коли муж той отут іще пробував поміж нами.

Нині ж інакше схвалили боги, замисливши злеє.

235] Поміж усіх-бо людей зробили його невидимим.

Я ж бо не так сумував би, коли б і справді умер він,

Чи у троянській землі серед інших героїв загинув,

Чи, закінчивши війну, на руках би сконав він у друзів.

Пагорб могильний над ним насипали б там всеахеї.

240] Синові славу велику тоді б він зоставив навіки.

Гарпії ж нині його від нас одібрали безславно,

В безвість пішов він, без сліду пропав десь, мені залишивши

Сум і ридання. Та я не за ним лиш єдиним зітхаю

Й плачу, - боги мені й іншу печаль накинули злую:

245] Скільки на цих островах державців не є можновладних -

З Сами, Дуліхію й Закінту, густо укритого лісом,

Скільки їх тут не кермує, на цій кременистій Ітаці,

Всі мою сватають матір і дім мій нещадно грабують.

Шлюбу ж бридкого вона ні відкинуть не сміє, ні краю

250] їх домаганням не може покласти; вони ж об'їдають

Весь мій маєток і скоро й самого мене пошматують!»

Повна обурення, мовить до нього Паллада Афіна:

«Леле! То й справді тобі Одіссей, і понині відсутній,

Конче потрібен, щоб руки на зайд безсоромних накласти.

255] О, якби він повернувся додому і в перших воротях

Став із своїми списами двома, із щитом і в шоломі,

Знову такий же, яким його я побачив уперше

В час, коли в домі у нас їдою й питвом утішався

Він, повернувшись з Ефіри, від їла, сина Мермера, -

260] їздив якось Одіссей на своїм кораблі швидкоплиннім

Там смертоносного зілля шукати, щоб мідноокуті

Стріли намазувать ним. Та отрути не дав йому тої

Іл, бо боявся богів, одвічно над нами живущих.

Дав її тільки мій батько йому, бо любив його дуже.

265] Хай би отак Одіссей зустрів женихів безсоромних,

Коротковічні усі б вони стали тоді й гіркошлюбні!

Тільки в безсмертних богів лежить іще це на колінах -

Стане він помсту чинити за себе чи ні, повернувшись

В рідну оселю. А зараз тобі вже подумати треба,

270] Як би отих женихів із власного дому прогнати.

Отже, послухай тепер і візьми ці слова до уваги:

Завтра на збори усіх поскликавши героїв ахейських,

Все розкажи їм, - боги ж тут нехай тобі свідками будуть.

Потім від всіх женихів зажадай по домах розійтися;

275] Мати ж твоя, якщо знов її серце одруження прагне,

Хай повертається в дім до свого вельможного батька;

Там хай справлять весілля й багаті нехай приготують

Віно й дарунки, що любій належить одержати доньці.

Дам і тобі я пораду розумну, її ти послухай:

280] Кращий візьми корабель і, дванадцять гребців спорядивши,

їдь розпитати про батька, якого так довго немає, -

Може, почуєш од смертних що-небудь чи з уст Поголоски,

Вісниці Зевса, що людям чуток щонайбільше приносить;

В Пілосі ради спитай в богосвітлого Нестора спершу,

28:1 Звідти у Спарту заїдь до русявого ти Менелая,

Він-бо останній приїхав із мідянозбройних ахеїв.

Тільки почуєш, що батько живий і вернутися має,

Жди цілий рік і терпляче усі оті знось неподобства;