Слава ЗСУ!

130] В крісло, привівши її, посадив, полотниною вкрите,

Крісло ж красиве, різьблене, з маленьким підніжжям при ньому.

Сам на стільці біля неї узорчатім сів якнайдалі

Від женихів, щоб криком своїм не завадили гостю

їжу спокійно вживати, хоча й до зухвальців потрапив,

135] Та наодинці про батька відсутнього щось розпитати.

Воду служниця внесла в золотому чудовому глеку -

Руки вмивати - й поволі над срібним цеберком зливала;

Потім поставила стіл перед ними, обструганий рівно.

Хліба і страв розмаїтих їм ключниця вносить поважна,

140] Радо і щедро черпнувши з домашніх запасів багатих;

Різного м'яса їм чашник на блюдах поклав дерев'яних

Купами, й келихи він золоті перед ними поставив;

Часто й окличник до них підходив вина доливати.

Шумно в кімнату зухвалі зайшли женихи й посідали

і45] Поряд, один за одним, на стільцях і на кріслах високих;

Воду їм чисту на руки окличники стали зливати;

Свіжого хліба служниці наклали їм кошики повні;

Хлопчики аж по вінця напою влили у кратери,

Й руки до поданих страв одразу ж усі простягнули.

150] Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,

Зразу ж і іншим серця женихів забуяли бажанням -

Співу і танців, адже найкраща то учти оздоба.

Фемію в руки окличник кіфару подав пречудову,

Мусив-бо він женихам і грати, й співать проти волі.

155] Пісню прекрасну почав він, по струнах ударивши злегка.

Саме тоді Телемах Афіні сказав ясноокій,

Голову близько схиливши, щоб інші його не почули:

«Гостю мій любий, не будеш гнівитись на те, що скажу я?

їм лиш одно на умі - самі лиш кіфари та співи.

160] Легко їм це, бо безкарно чужеє майно проїдають

Мужа, що білії кості його або десь під дощами

Тліють на суші, або їх десь хвиля морська коливає.

Тільки б узріли вони, що господар додому вернувся,

Всім би їм краще вже ноги прудкіші схотілося б мати,

165] Ніж на одіння коштовне чи золото тут багатіти.

Доля лиха загубила його, і ніякої втіхи

Нам вже немає, хоча й би сказав хто з живущих на світі,

Ніби він вернеться, - день повороту його вже загинув.

Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто:

170] Хто ти і звідки? З якого ти міста й родини якої?

Як ти прибув, на якім кораблі? Яку до Ітаки

Путь із тобою пройшли мореплавці? І що то за люди?

Ти ж бо не пішки, гадаю, до нашого краю дістався.

Щиро й одверто ще й те розкажи, щоб знав я напевно:

175] Вперше сюди ти приїхав чи гостем у батька мойого

Ти вже бував? Бо немало вчащало до нашого дому

Всякого люду, широкі-бо мав із людьми він стосунки».

Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна:

«Щиро й одверто на всі я тобі відповім запитання.

180] Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь

Сином і правлю тафійським народом моїм веслолюбним.

Нині ж заїхав сюди кораблем із людьми я своїми,

Пливши по темному морю в країну людей іншомовних,

В місто Темесу, по мідь, а везу я залізо блискуче.

185] Свій корабель я поставив далеко від вашого міста,

В гавані Рейтрі, де поле під схилом Нейона лісистим.

Гордий я тим, що гістьми з твоїм батьком були ми взаємно

З давніх часів. Запитай у старого Лаерта-героя,

Якось зайшовши до нього. Та, кажуть, уже він до міста

190] Більше не ходить, а десь у полі далеко бідує,

Тільки служниця стара подає йому їсти і пити

В час, коли втомлені ноги додому він ледве дотягне,

Свій виноградник за день обходивши по схилах пологих.

Отже, прийшов я тепер, - чував-бо, що твій уже батько

195] Дома - боги його, видно, затримали десь у дорозі.

Ні, не вмер, ще живе на землі Одіссей богосвітлий!

Десь між живих він, лише забарився на морі широкім.

Дикі й жорстокі мужі десь на острові, хвилею митім,

Силою, мабуть, його проти волі тримають у себе.

:со Нині ж тобі провіщу, як на душу безсмертні поклали

Й як воно збутися має насправді усе, я гадаю,

Хоч не віщун я і з льоту пташок ворожити не вмію.

Отже, недовго йому від милої серцю вітчизни

Бути далеко, - й залізні його вже не втримають пута, -

205] Вмілий до всього, він знайде і спосіб додому вернутись.

Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто:

Справді рідним доводишся ти Одіссеєві сином?

Дуже лицем ти на нього й очима прекрасними схожий.

Часто за давніх часів ми один зустрічалися з одним