Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

І, обізвавшись, із словом до нього звернулась крилатим:

«Щастен будь, гостю, і згадуй мене, коли в рідну країну

Вернешся, - першій мені зобов'язаний ти порятунком».

Відповідаючи їй, Одіссей велемудрий промовив:

«О Навсікає, дитя Алкіноя, відважного серцем!

чльки дозволив би Зевс мені, Гери муж громоносний,

День повороту узріти й щасливо додому вернутись,

Як до богині, до тебе я там би щоденно довіку

Щиро б молився, життя-бо мені зберегла ти, дівчино».

Мовив і сів він у крісло уряд з Алкіноєм державним.

470] М'ясо на пайки тоді поділили й вино розмішали.

Любого всім окличник тим часом привів співомовця,

Гідного шани людей Демодока. Його посадив він

Серед бесідників, де той обперсь об колону високу.

От до окличника тут звернувсь Одіссей велемудрий,

475] Зрізавши м'яса шматок з хребта білоіклого вепра,

Вкритого жиром, та більшу частину собі залишивши:

«На ось печеню, окличнику, і віднеси Демодоку,

Хай покуштує, - й зажурений рад я його вшанувати.

Шану й повагу людей, що живуть на землі цій, усюди

480] Мають аеди, сама-бо їх муза безсмертна навчила

Дивних співати пісень, співуче їх люблячи плем'я».

Так він сказав, і той до героя-співця Демодока

В руки те м'ясо відніс, - і взяв цей, радіючи духом.

Зразу ж до страв приготованих руки усі простягнули.

485] А після того, як голод і спрагу вони вдовольнили,

До Демодока звернувшись, сказав Одіссей велемудрий:

«Вище над смертних усіх я тебе, Демодоку, шаную, -

Чи Аполлон тебе вчив, чи Муза то, Зевсова донька,

Надто-бо все до ладу ти про долю ахеїв співаєш,

49" Що учинили, й зазнали чого, й як було їм сутужно,

Наче ти сам з ними був чи із уст очевидця почув це.

Отже, про те заспівай, як Еней із Афіною разом

Під Іліоном коня дерев'яного постать зробили,

Як його хитро в акрополь увів Одіссей богосвітлий,

495] Воїв сховавши в коневі, що Трою після зруйнували.

Врешті коли і про це ти докладно мені проспіваєш,

Зараз же перед всіма я людьми розповім, що напевно

Доброзичливий дає тобі бог це натхнення співоче».

Так він сказав, а співець заспівав уже, богом натхнений,

5оо з того почавши, як враз на свої добропалубні судна

Сіли ахеї і геть попливли, свої шатра спаливши,

Як з Одіссеєм славетним у Трої вже, посеред міста,

Інші тим часом сиділи, заховані в кінській утробі, -

Потім троянці самі в акрополь коня затягнули.

505] Так і стояв він, вони ж без кінця гомоніли безладно,

Сидячи там навкруги, і натроє думки їх ділились:

Міддю безжальною цю черевину проткнути порожню,

Чи, затягнувши на верх, з високої скинути скелі,

Чи залишити це диво як жертву богам милостивну.

310] Саме останнє оце і було те, що статися мало,

Місту-бо доля судила загинуть тому, яке прийме

Постать велику коня дерев'яного, де заховались

Кращі з аргів'ян, готуючи смерть і загибель троянцям.

Далі співав, як ахеїв сини Іліон руйнували,

515] Зі схованки ринувши враз і порожнім коня залишивши.

Як - хто куди - плюндрувати розбіглися місто високе,

Як Одіссей, наче грізний Арей, в Деїфоба домівку

Кинувся вдвох з Менелаєм, до мстивого бога подібним.

Там він, - співав той, - наважився стати до бою страшного

520] І переміг при сприянні великої духом Афіни.

Так той виспівував славний співець, Одіссей же від жалю

Танув слізьми, шо з повік струмками спливали на лиця,

Наче ридає дружина, припавши до любого мужа,

Що за людей і вітчизну свою наложив головою,

525] Щоб від дітей і від міста загибелі день одвернути;

Бачачи, як він конає і в смертних здригається муках,

Тужно голосить над ним і ридає, а ззаду жорстокі

Ратиш удари на спину вже падають їй і на плечі,

Гонять в полон на роботу тяжку, на поталу й наругу;

530] В'януть їй лиця від горя, що жалем до неї проймає, -

Жалісно так в Одіссея з-під брів його сльози лилися.

Все ж удавалось від інших йому свої сльози ховати,

Тільки один Алкіной догадався й таки їх помітив,

Бо біля нього сидів і чув його тяжкі зітхання.

535] До веслолюбних феаків одразу ж тоді він озвався:

«Слухайте, люду вожді і правителі всі феакійські!

Хай Демодок на формінзі дзвінкій вигравать перестане,

Співами й грою не всім-бо він радість дає і утіху.

З того часу, як на учті співець заспівав нам божистий,

Попередня
-= 269 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар