Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

Зразу впізнали мене, і рук моїх кожен торкнувся.

Потім усі заридали тужливо, - їх лемент страшенний

Всюди по дому лунав і розжалобив навіть Кіркею.

400] Близько тоді підійшла і сказала в богинях пресвітла:

«О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею,

Йди до швидкого свого корабля на морське узбережжя.

Витягніть передусім корабель на положистий берег,

Снасть корабельну і всяке майно занесіть до печери,

405] Потім вертайтесь сюди - і сам ти, й супутники милі».

Мовила так, і, послухавши серцем відважним, подався

Я до швидкого свого корабля на морське узбережжя;

Там на швидкім кораблі знайшов я супутників милих, -

Плакали гірко вони, рясні проливаючи сльози.

410] Мовби телята навколо корів, що з полів чередою

В хлів повертаються, трав соковитих напасшися вволю,

Скачуть всі разом назустріч, - не вдержати їх у кошарі,

Радісно мукають всі, своїх матерів обступивши, -

Так і до мене з слізьми на очах всі супутники наші

415] Кинулись разом з великою радістю в серці, неначе

В рідну ми землю вернулись, на нашу Ітаку скелясту,

В місто, де виросли ми і де ми усі народились.

Плачучи, мовлять до мене супутники слово крилате:

«Радісно нам, о паростку Зевсів, що ти повернувся,

420] Наче самі до вітчизни вернулись ми в рідну Ітаку,

Але скажи нам, що інших супутників наших спіткало?»

Так говорили вони, і лагідно я відповів їм: '

«Витягнім передусім корабель на положистий берег,

Снасть корабельну і всяке майно занесім до печери,

425] Потім збирайтеся всі і разом зі мною ходімо -

Наших супутників ви у священному домі Кіркеї

Всіх за столами з багатим питтям та їдою знайдете».

Так говорив я, й мого вони зразу послухали слова,

Тільки один Еврілох затримати всіх намагався.

430] Голос піднісши, до них він із словом звернувся крилатим!

«Стійте, нещасні, куди ви? Невже ви шукаєте лиха,

В дім ідучи до Кіркеї? Адже вона всіх вас напевно

Зразу ж у диких свиней, у вовків чи у левів оберне

Й дім стерегти їй великий присилує; трапиться з вами

435] Те, що в кіклоповій сталось кошарі, куди необачно

Наші супутники разом з відважним зайшли Одіссеєм, -

Він безрозсудством своїм до загибелі їх спричинився».

Так говорив він, і я уже намірявся у думці

З піхов при стегнах огрядних свій вихопить меч гостролезий,

440] Голову з пліч відрубати йому і кинуть об землю,

Хоч він і родичем був мені близьким. Та лагідним словом

Інші супутники гнів мій один за одним гамували:

«Паростку Зевсів, облишмо його; якщо ти дозволиш,

Хай залишається він з кораблем - стерегти його пильно;

445] Ти ж поведи нас тепер до священного дому Кіркеї».

Мовивши так, від свого корабля і від моря пішли ми;

Вже й Еврілох не схотів стерегти корабель крутобокий, -

З нами пішов він, страшної злякавшись погрози моєї.

Решту супутців тим часом у домі своєму Кіркея

430] Чисто помила усіх і жирним намазала маслом,

Потім кереї м'які і хітони дала одягнути.

Всіх за обідом їх там ми застали у неї в покоях.

Стрівшись один із одним, розповівши про все, що було їм,

Гірко ридали усі, і скрізь аж лунало в покоях.

455] Близько тоді підійшла і сказала в богинях пресвітла:

«О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею,

Годі вам сльози рясні проливати! Бо знаю й сама я,

Скільки ви горя в багатому рибою морі зазнали,

Скільки на суші вам шкод заподіяли люди ворожі.

Ну-бо, тепер споживайте ці страви, вином запивайте,

Поки ізнов до грудей ви духу того наберете,

З котрим скелясту свою колись залишили Ітаку,

Вашу вітчизну. Нині ж безсилі усі й слабодухі,

Лиш про блукання тяжкі пам'ятаєте й серцем ні разу

465] Ще не раділи відтоді, як лиха ви стільки зазнали».

Так говорила вона, й ми послухали серцем відважним.

Так от цілісінький рік день у день ми у неї сиділи,

М'ясом живилися вволю й солодким питвом утішались.

Та як минув уже рік, і Ори пройшли своє коло,

470] І місяці проминули, і дні вже вернулися довгі,

Товариші мої вірні звернулись до мене й сказали:

«Час хоч тепер вже, безумне, про нашу вітчизну згадати,

Якщо судилось-таки врятуватись тобі і вернутись

В високоверхий твій дім і в рідну твою батьківщину».

475] Так говорили вони, і послухав я серцем відважним.

Так цілий день ми тоді аж до заходу сонця сиділи,

Попередня
-= 283 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар