Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

ЗМІСТ ЧОТИРНАДЦЯТОЇ ПІСНІ

ДЕНЬ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТИЙ

Одіссей приходить до Евмея; поснідавши з ним, він намагається запевнити старого свинопаса, що володар його незабаром повернеться, і підтверджує це клятвою, але Евмей йому не вірить. Одіссей розповідає вигадану пригоду про себе. Увечері й інші пастухи повертаються з пасовища. Евмей вбиває на вечерю вгодовану свиню. Холодна ніч; Одіссей вигаданою про себе історією спонукає Евмея дати йому теплу керею на ніч. Всі засинають у домі, лише один Евмей іде доглядати залишену в полі череду.

ОДІССЕЄВЕ ПЕРЕБУВАННЯ У ЕВМЕЯ

Стежкою йшов кам'янистою сам Одіссей від затоки

На верховини лісисті, бо там, як мовляла Афіна,

Жив свинопас богосвітлий, що дбав про майно свого пана

Так, як ніхто із челядників-слуг в Одіссеєвім домі.

5] Там він застав свинопаса, що в сінях сидів, а навколо

Двір обгороджений був на високому, видному місці,

Гарний, великий, просторий. Тож сам свинопас ту кошару

Побудував для свиней, поки був у від'їзді господар;

Ні господині про це не питав, ні старого Лаерта;

10] Обгородив камінням той двір і кущами терними,

Ще й частоколу міцного навколо подвір'я поставив,

Стругані стовбури дуба великого вряд повбивавши.

А на подвір'ї дванадцять хлівів збудував він великих,

Близько один біля одного, свиням для лігва. У кожнім

15] По п'ятдесят замикалось на засуви маток поросних,

Що у гною там лежать. Кабани ж ночували окремо.

Значно їх менше було, бо невпинно вони убували

Для женихівських бенкетів, тож мусив щодня до господи

Кращого з вепрів годованих їм свинопас посилати.

20] Триста всього й шістдесят кабанів на той день залишалось.

Четверо лютих, як звірі, собак біля них ночувало

Завжди, - їх виховав сам свинопас, розпорядник пастуший.

Він же в той час до ніг своїх саме сандалії міряв,

Скроївши їх із барвистої шкури волової. Троє

25] Інших на пашу із свиньми усі порозходились в різні

Боки; четвертого в місто послати йому довелося

Ще одного кабана одвести женихам презухвалим,

Щоб, заколовши його, вони м'ясом наситили серце.

Враз Одіссея угледіли пси, безугавно гавкущі,

30] Й кинулись люто до нього; але Одіссей обережний

Раптом присів перед ними, аж випала з рук його палка.

Тут, у своїй він кошарі, й зазнав би ганебного болю,

Та свинопас, на проворних ногах поспішивши на поміч,

Вибіг умить із сіней, аж випала з рук його шкура.

35] Лаючись та камінцями шпурляючи, врешті у різні

Боки він псів розігнав і так до господаря мовив:

«Старче, одна ще хвилина - й собаки б тебе розтерзали

Враз, і великою б це залишив ти для мене ганьбою!

Горя й зітхань вже й без того боги мені досить послали:

40] В смутку й журбі за своїм же господарем я богорівним

Тут ось сиджу, а свиней з кабанами годую в поживу

Іншим, тоді як він, може, і зовсім без їжі, голодний,

Поневіряється десь по країнах чужих і народах,

Якщо живий ще і досі десь бачить він сонячне світло.

45] Ну-бо, зайдім до моєї оселі, дідусю, щоб міг ти

Хлібом у мене й вином зголодніле наситити серце,

Потім сказати, відкіль ти й яке тебе лихо спіткало».

Мовлячи це, свинопас богосвітлий повів його в хату

Й посадовив, завівши і віття насипавши густо,

50] Зверху козину він шкуру послав волохату й велику,

Що за постелю була йому, Дуже гостинністю цею

Втішений був Одіссей, і так він до нього промовив:

«Хай тобі, друже, сам Зевс і всі інші богове безсмертні

Все, чого прагнеш, дадуть за щиру гостинність до мене».

55] В відповідь ти йому так, свинопасе Евмею, промовив:

«Гостю, не в звичай мені, хоч прийшов би хто гірший за тебе,

Гостя зневажити. Всі до нас волею Зевса приходять:

Гості й убогі старці. І хоч невелике, та щире

Наше даяння. Та нам, челядинцям, доводиться, правда,

60] В страхові жити, коли нерозумним припало коритись

Володарям. Не дали-бо тому повернутись богове,

Хто був ласкавий до мене й майно наділив для прожитку -

Все, чим господар хороший свою обдаровує челядь, -

Хату з наділом землі, ще й дружину, що всяк би посватав.

65] Хто працював йому чесно, труди того бог приумножив.

Так же от множиться праця й моя, що про неї я дбаю.

Нагородив би він щиро мене, якби сам тут постарів.

Тільки ж загинув він!.. Краще б Єлени загинуло плем'я

Попередня
-= 305 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар