Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

Сіркою раптом запахло, й попадали в море супутці.

Мов вороння, вони круг корабля темноносого в бурній

Хвилі кружляли, - відмовив їм бог повороту додому.

310] Сам мені Зевс - душею-бо зовсім я впав з переляку -

Враз величезну й міцну корабля темноносого щоглу

В руки подав, щоб міг я іще раз уникнуть нещастя,

Й, щоглу обнявши, віддавсь я на волю вітрам буревійним.

Дев'ять носився я днів, на десятий же, темної ночі,

315] Хвиля у землю феспротів пригнала мене величезна.

Там вже герой їх Федон, феспротського люду володар,

Щиро поміг мені. Син його милий мене, від утоми

Й холоду зовсім охлялого, на узбережжі знайшовши,

Зразу ж руками підняв і повів аж до батька в оселю.

320] Передусім мені плащ г хітон він подав одягнутись.

Про Одіссея почув я там. Сам-бо Федон мені мовив,

Як гостював той у нього, коли до вітчизни вертався,

Отже, й скарби показав він мені, Одіссеєм здобуті, -

Золото, й мідь, і ретельно оброблене, куте залізо.

125] В іншого десять могло б поколінь з того легко прожити,

Стільки усякого скарбу поклав він у домі державця.

Сам Одіссей, говорив він, в Додону поїхав, щоб з листя

Дуба священного там віщування від Зевса почути,

Як йому краще на землю Ітаки родючу вернутись

330] Після відсутності довгої - явно чи, може, таємно?

Клявся мені він також, узливання у домі вчинивши,

Що й корабель уже спущено, й люди усі вже готові,

Щоб відвезти Одіссея до любого рідного краю.

Та відіслав він раніше мене. Корабель-бо феспротський

335] Трапивсь тоді у Дуліхій, що був на пшеницю багатий.

Отже, доставити конче мене до Акаста-державця

Він наказав, та гребцям непутящим лиха до вподоби

Думка припала - ще гіршій біді мене в здобич оддати.

Щойно від берега зовсім відплив корабль морехідний,

340] День мені рабства тяжкого поклали вони учинити.

Плащ і хітон мій - всю одіж із мене вони поздирали

Й дране лахмітгя брудне і хітон мені зовсім дірявий

Кинули, - зараз і сам ти очима їх власними бачиш.

Ввечері ми прибули на іздалека видну Ітаку.

345] Тут вони линвами туго зв'язали мене, й, залишивши

У кораблі добропалубнім, швидко самі позбігали

З нього, й вечеряти сіли на самому березі моря.

Легко всі пута й вірьовки, проте, на мені розв'язали

Вічні боги, і, голову цим я лахміттям прикривши,

Швидко спустивсь по стерну, обтесанім гладко, у море

Кинувсь грудьми, й, обома гребучи безустанно руками,

Сміло поплив, і далеко від них уже був незабаром.

Вийшов з води я, де гаєм квітучим кущі розрослися,

Й нишком, ховаючись, ліг. Вони ж пробігали повз мене

355] З криком і гомоном. Та не здавалось, проте, їм доцільним

Далі шукати, й вернулись небавом вони на доладний

Свій корабель. А мене від лиха нового богове

Легко сховали і стежку знайти помогли до оселі

Мужа статечного. Суджено, видно, мені ще прожити».

360] В відповідь ти йому так, свинопасе Евмею, промовив:

«Гостю ти мій нещасливий! Ти всю схвилював мені душу,

Розповідаючи, скільки в блуканнях своїх перетерпів.

Про Одіссея ж розказував не до ладу і не зможеш

Переконать мене. Нащо такому, як ти, чоловіку

365] Марно брехати? Добре-бо й сам я уже розумію,

Що не вернутись моєму господарю. Дуже не люблять

Вічні боги його, бо не дали й полягти між троянців,

Ні на руках своїх друзів, з війни повернувшись, умерти.

Пагорб могильний над ним насипали б там всеахеї.

370] Синові славу велику він сам залишив би навіки.

Гарпії ж нині його від нас одібрали безславно.

Біля свиней я живу в самотині. І навіть у місті

Рідко буваю, хіба що розумна мені Пенелопа

Скаже прийти, як нова відкілясь до нас чутка прилине.

375] Сівши навколо прибулих, розпитувать їх починають,

Хто за господарем журиться, надто вже довго відсутнім,

Хто й без жалю, бо безкарно здобутки його проїдає.

Тільки ж немило мені ні розпитувать їх, ні питати

З того часу, як в облуду один мене ввів етолієць.

3510] Вбив він людину й, по різних блукавши країнах, в обору

Врешті до мене прийшов, і прийняв я тоді його щиро.

Бачив на Криті, мовляв, як лагодив з Ідоменеєм

Там Одіссей кораблі свої, бурями в морі побиті.

Літом або восени він, мовляв, повернутися має,

з»5] Й скарб великий везе, і супутники з ним богорівні.

Хоч і прислало тебе божество мені, старче скорботний,

Попередня
-= 309 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар