Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

Не баламуть'мого серця й брехнею покинь утішати.

Не задля цього вшаную тебе і прийму я привітно, -

З остраху лиш перед Зевсом гостинним та з жалю до тебе».

390] Відповідаючи, мовив тоді Одіссей велемудрий:

«Ох, і занадто ж у грудях твоїх недовірливе серце!

Навіть поклявшись, тебе упевнити все ж я не можу.

Отже, складім між собою угоду. І хай за обох нас

Свідками будуть з Олімпу високого вічні богове:

395] Тільки повернеться справді до дому свого твій господар,

В плащ із хітоном мене ти одягнеш та ще й допоможеш

І на Дуліхій поїхать, куди я так прагну всім серцем,

А не поверне додому господар, як я запевняю,

Слугам накажеш мене із високої скинути скелі,

400] Щоб ні єдиний жебрак не посмів тебе більш обманути».

Відповідаючи, мовив йому свинопас богосвітлий:

«Гостю, ні доброї слави тоді між людьми, ні пошани

Ані тепер, і надалі мені не діждати, якби я,

В домі прийнявши своєму й дарунки гостинності давши,

405] Потім убив би тебе і життя дорогого позбавив.

Мав би про що я тоді Кроніона Зевса благати!

Час вже вечеряти. Швидше б мої поверталися з поля

Товариші. Приготуєм смачну ми в цій хаті вечерю».

Так між собою вони провадили тихо розмову.

410] Аж незабаром прийшли свинопаси з гуртами своїми.

Як почали у хліви вони на ніч свиней заганяти,

Довго ще крик їх і вереск лунав навкруги невимовний.

Товаришів своїх врешті гукнув свинопас богосвітлий.

«Кращого вепра женіть сюди, щоб заколоти для гостя

415] З дальнього краю. А з ним і самі почастуємось добре.

Досить трудів зазнаємо для цих ми свиней білоіклих,

Тільки всі наслідки інші безплатно весь час пожирають».

Мовивши це, поколов невблаганною міддю він дрова,

Ті ж кабана п'ятирічного, жирного дуже, пригнали

420] І біля вогнища близько поставили. Та й про безсмертних

Теж не забув свинопас, - тримавсь-бо він доброї думки.

Зрізав щетини він жмут з голови білоіклого вепра,

Кинув в огонь і почав безсмертних богів він благати,

Щоб Одіссей велемудрий до дому свого повернувся.

425] Вдарив тоді кабана він дубовим поліном по лобі,

Й дух з нього вилетів. Зразу ж добили його, обсмалили

І на шматки розрубали. Тож м'яса тоді відділивши

З кожної вепра частини, обклав свинопас його салом,

Борошном ячним посипав і все це на вогнище кинув.

430] Решту ж усю на шматки порубали, й, рожнами проткнувши,

Стали старанно пекти, і, знявши з рожнів після того,

Разом поклали усе на столи. Свинопас же, уставши,

М'ясо ділити почав, - бо добре на звичаях знався.

Сім відділивши однакових часток, він тут же розклав їх,

435] Першу частину - німфам і синові Зевса Гермесу

Сам помолившись, поклав і присутнім роздав тоді решту.

А Одіссея довженним хребтом білоіклого вепра

Ушанувавши, тим серце свого він господаря втішив.

Отже, озвавшись до нього, сказав Одіссей велемудрий:

440] «О, коли б батькові Зевсу такий ти був любий, Евмею,

Як і мені, що такою мене ти пошаною втішив!»

В відповідь ти йому так, свинопасе Евмею, промовив:

«їж собі, гостю мій дивний, втішайся з того, що лежить тут

Перед тобою. Бог нам дає і від нас відбирає,

445] Як він у серці захоче, усе-бо для нього можливе».

Мовивши це, жертовні богам попалив він початки

І, узливання вчинивши іскристим вином, Одіссею,

Городоборцеві, келих подав, і за звичаєм сів той.

Хліб поділив поміж ними Месавлій, якого у поміч

450] Сам свинопас у відсутність господаря мусив придбати,

Ні господині, ні старця Лаерта про це не питавши, -

На заощадження власні купив він його у тафіян.

Руки до поданих страв одразу ж усі простягнули.

Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,

435] Хліба окрухи Месавлій прибрав, а вони всі, удосталь

Хліба і м'яса наївшись, устали й пішли на спочинок.

Ніч непривітна настала, безмісячна, дощ цілонічний

Зевс проливав, і віяв вологий Зефір безустанно.

Щоб перевірити краще, спитав Одіссей свинопаса,

460] З себе він дасть йому плащ чи від інших його зажадає

Товаришів, бо про гостя піклується так він уважно.

«Слухайте, що я просити вас хочу, Евмею та інші

Товариші! Вино не одну позбавляло людину

Розуму. Часом примусить воно й велемудрих співати,

І реготати шалено, й пускатися в танці веселі,

І говорити таке, що слід би помовчати краще.

Попередня
-= 310 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар