Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

Як утікати крізь них із покоїв оцих доведеться!»

Так він сказав. Еврімах же всім серцем ще більш розлютився,

Глянув на нього спідлоба і вимовив слово крилате:

«Скоро сплачу тобі, злидню, за те, що зухвало так мовиш

390] Між цих численних мужів, анітрохи не маючи страху

В серці. Чи це так вино помутило твій розум, чи завжди

В тебе такий він, що ти без кінця нісенітниці мелеш?

Чи вже й себе ти не тямиш, що Іра здолав, волоцюгу?»

Крикнувши це, він підніжок схопив. Одіссей з переляку

395] Враз аж присів біля самих колін Амфінома, що родом

Був із Дуліхію; весь той удар виночерпію в праву

Руку потрапив, і келих аж дзенькнув, на землю упавши;

З стогоном навзнак і сам виночерпій у порох звалився.

Галас тим часом зняли женихи в звечорілих покоях.

400] Дехто таке говорив, на сусіда свого позирнувши:

«Хай би раніше загинув чужинець цей десь у блуканнях,

Ще не діставшись сюди, - не було б колотнечі цієї!

Сваримось через старців, і ніякої нам у цій учті

Втіхи не буде, якщо подолає у ній неприємне».

405] Знову звернулась до них Телемахова сила священна:

«От показились ви всі, божевільні! Видно, багато

З'їли і випили тут! Чи не бог вас якийсь підмовляє?

Вдосталь же всі підкріпились, розходьтесь тепер по домівках

Спати, як прагне душа. Та нікого, проте, не жену я».

410] Так він сказав. А вони аж губи погризли зубами

Й лиш дивувались, як сміливо став Телемах розмовляти.

Врешті тоді Амфіном озвався до них і промовив,

Нісія син ясносвітлий, владущого парость Арета:

«Друзі, не слід нам, проте, на слушні слова й справедливі

415] Лайкою відповідати й з ворожою кидатись люттю.

Не ображайте чужинця цього і не кривдіть нікого

З челяді, що в Одіссея божистого в домі слугують.

Хай виночерпій іще раз вином наші кубки наповнить,

І, узливання вчинивши, розходьмося всі по домівках.

420] Гостя ж цього в Одіссеєвих тут запишімо покоях

На Телемахове дбання, - в його-бо він домі гостює».

Так говорив він, і всім слова ці були до вподоби.

їм у кратерах вина намішав дуліхійський окличник

Мулій, що був Амфінома товариш. Спинявсь перед кожним

425] Він і усім наливав. А вони, з своїх кубків блаженним

Зливши богам, випивали вино, наче мед той, солодке.

Тож, узливання вчинивши, ще випили, скільки схотіли,

І по домівках своїх спочивати усі розійшлися.


ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА

ЗМІСТ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТОЇ ПІСНІ

ВЕЧІР ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМОГО ДНЯ

Одіссей разом з Телемахом виносить зброю з їдальні, потім залишається наодинці. Меланта знов його ображає. Він розповідає Пенелопі вигадану про себе історію і запевняє її, що Одіссей незабаром повернеться до свого дому. Евріклея впізнає його по рубцеві на нозі; він наказує їй мовчати. Пенелопа розповідає йому сон свій, потім каже, що віддасть свою руку тому з женихів, котрий переможе інших стрільбою з Одіссеєвого лука; нарешті Пенелопа йде геть.

ЗУСТРІЧ ОДІССЕЯ Й ПЕНЕЛОПИ. УМИВАННЯ НІГ

Сам у господі тим часом зоставсь Одіссей богосвітлий,

Смерть-бо усім женихам готував із Афіною разом.

До Телемаха він швидко із словом звернувся крилатим:

«Час, Телемаху, відціль бойову повиносити зброю

5] Разом усю. Женихів же, як, це спостерігши, про неї

Стали б питати, солодкими знов заспокоїш словами:

«Я її виніс від диму. На ту вона зброю й не схожа,

Що залишив Одіссей, як походом до Трої подався, -

Вся від дихання вогню почорніла вона й пошкарубла.

10] Ще й важливішу Кроніон у серце поклав мені думку.

Як би, упившись вином і сварку якусь розпочавши,

Ви не поранили б тут один одного та не зганьбили б

Сватання й учти. Бо тягне до себе людину залізо».

Так він сказав. Телемах же, послухавши любого батька,

15] Вмить гукнув годувальницю й мовив старій Евріклеї:

«Неню, затримай тим часом служниць у жіночих покоях,

Поки в комору я винесу батькову зброю прекрасну.

В домі без догляду вся вона зовсім поблякла від диму

З часу, як батька нема. А я ж іще був нерозумний.

20] Нині ж прибрать її хочу, де подих вогню не сягає».

В відповідь так годувальниця мовить йому, Евріклея:

«Синку, якби хоч тепер ти за розум узявся й почав би

Дбати про дім свій та про охорону майна піклуватись!

Хто ж, проте, піде з тобою тепер, щоб тобі посвітити?

Попередня
-= 338 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар