Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

265] Кожна сумує жона, й не такого утративши мужа,

Надто ж коли і дітей з ним родила, в любові з'єднавшись,

А Одіссей, як казала ти, був до безсмертних подібний.

Та перестань уже плакать і мови моєї послухай.

Щиру я правду тобі розкажу, не втаївши нічого.

270] Чув я, що твій чоловік додому вернутися має.

Близько уже Одіссей - у родючій країні феспротів.

Цілий, здоровий і скарб везе він додому великий,

Що назбирав поміж різних народів. А вірних супутців

І корабель загубив він місткий в винно-темному морі,

275] Щойно Трінакію-острів покинув. Бо гнівались дуже

Гелій із Зевсом за те, що корів вони вбили священних.

Товариші його всі потонули в шумливому морі,

Тільки його із розтрощеним кілем закинула хвиля

В землю феаків, що їх ріднею вважають безсмертним.

280] З цілого серця феаки, як бога, його шанували,

Безліч дарунків дали і самі побажали додому

Вирядить. Отже, давно Одіссей вже додому вернутись

Мав би. Але вигіднішим він визнав у серці своєму

Ще попоїздить по світі, багатства ще більш назбирати.

Щодо знання своїх вигід та їх розуміння між смертних

Ще не бувало нікого, хто б міг з Одіссеєм зрівнятись.

Розповідав мені все це Федон, володар феспротіян.

Клявся мені він також, узливання у домі вчинивши,

Що й корабель уже спущено, й люди усі вже готові,

290] Щоб відвезти Одіссея до любого рідного краю.

Та відіслав він раніше мене. Корабель-бо феспротський

Трапивсь тоді у Дуліхій, що був на пшеницю багатий.

Також скарби показав мені він, Одіссеєм здобуті.

В іншого десять могло б поколінь з того легко прожити,

295] Скільки усякого скарбу поклав він у домі державця.

Сам Одіссей, говорив він, в Додону поїхав, щоб з листя

Дуба священного там віщування від Зевса почути,

Як йому краще на землю Ітаки родючу вернутись

Після відсутності довгої - явно чи, може, таємно?

зоо Отже, і досі живий він, і справді повернеться скоро.

Близько він десь, і недовго вже бути йому від отчизни

Й друзів своїх вдалині, - готовий тобі поклястись я.

Свідком хай Зевс мені буде, найвищий з богів і найкращий,

І Одіссеєве вогнище це, що прийшов я до нього, -

305] Збудеться справді усе воно так, як тобі ось кажу я.

Прийде сюди Одіссей ще сього року, в цей сонцеобіг,

Щойно цей місяць ізникне й новий йому вийде на зміну».

В відповідь так розумна сказала йому Пенелопа:

«О, якби слово, чужинче, твоє та на ділі здійснилось!

310] Знав би мою ти прихильність тоді і багато дарунків

Мав би від мене, і кожен тебе називав би щасливим.

Передчуваю я серцем, проте, що це буде інакше.

Ні Одіссей вже додому не вернеться, ні виряджати

Звідси не будем тебе, - нема хазяїв у цім домі,

315] Як Одіссей колись поміж мужами, - чи й був він тут справді!

Гостя шановного вмів і вирядить він, і прийняти.

Тим-то обмийте, служниці, його й приготуйте постелю -

Ложе м'яке, покривало й до них узголів'я світлисте

Так, щоб він міг у теплі злотошатну Еос дожидати.

320] Завтра ж уранці скупайте й оливою тіло намажте,

Щоб до обіднього столу він поряд би міг з Телемахом

Сісти в господі. Й тим гірше, як хтось та посмів би при тому

Гостя образити підло, - нічого тоді вже від мене

Він не доб'ється, хоча б і страшенно отут розлютився.

325] Як же ти впевнитись міг би, мій гостю, що розумом ясним

І тямовитістю я жінок перевищую інших,

Як у подертій одежі, брудним я б тебе посадила

В домі за стіл? Адже люди у світі цім недовговічні.

В кого жорстокі чуття і сам він до інших жорстокий,

330] Смертні клянуть його всі, усякого лиха бажають,

Поки живе він, а вмре, то ще й поглумляться із нього.

В кого ж привітні чуття і сам він до інших привітний,

Славу про нього мандрівці широко по світі розносять

Серед людей, і багато хто хвалить його благородство».

335] Відповідаючи, мовив тоді Одіссей велемудрий:

«Гідна пошани жоно Одіссея, сина Лаерта!

Ковдр, узголів'їв та простинь терпіть я не можу світлистих

З того часу, як уперше від критських верхів'їв сніжистих

На довговеслому я кораблі відпливав у мандрівку.

340] Ляжу я так, як ночі безсонні й раніше проводив,

Перевертавсь-бо ночей я багато на вбогих постелях,

Ждучи, коли ясношатна засяє Еос богосвітла.

Ніг умивання також моє серце не прагне; ніколи

Попередня
-= 342 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар