Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

425] учту справляли, й ніхто не був на тій учті забутий.

Сонце тим часом зайшло і темрява все огорнула,

Всі полягали тоді, щоб сну споживати дарунки.

Ледве з досвітньої мли заясніла Еос розоперста,

Вибігли гончі собаки й сини всі Автоліка вийшли

430] На полювання. Із ними тоді й Одіссей богосвітлий

Вийшов на влови. Сп'ялись на стрімкі верховини Парнасу,

Лісом укриті. Невдовзі дійшли до ущелин тінистих.

От як промінням новим уже сонце осяяло ниви,

Випливши з глибокоплинного плеса ріки Океану,

435] Вийшли мисливці тоді до долини; попереду бігли

Пси по слідах, а за ними сини йшли Автоліка юні

На полювання. Далі ішов Одіссей богосвітлий,

Ближче до псів, потрясаючи списом своїм довготінним.

З лігвом у хащах густих там ховався кабан величезний, -

440] їх не проймала ні вогка вітрів буревійних потужність,

Ані сягало їх сонця яскравого світле проміння,

Не проникали й дощі поміж них, гущиною такою

Віття сплелося, і листя велика там купа лежала.

Тупіт, і гомін людський, і гавкіт собачий навколо -

445] Все наближалось до вепра. Із хащі він вийшов назустріч,

Весь наїжачив хребет свій та, блиснувши дико очима,

Став перед ними. Із списом довженним в могутній правиці

Кинувся перший на вепра того Одіссей, щоб звалити

Звіра відразу. Раніше кабан, проте, встиг його вдарить

450] Вище коліна і вихопив іклами м'яса чимало,

Збоку рвонувши, та мужеві кості усе ж не торкнув він.

Спритним ударом у праве плече Одіссей його ранив -

Вістрям блискучого списа пройняв йому наскрізь лопатку.

З рохканням в порох кабан повалився, й дихання не стало.

455] Любі Автоліка діти відразу ж його оточили,

Славному серед богів Одіссеєві мужньому рану

Перев'язали майстерно і чорную кров замовлянням

Затамували, й швиденько до отчого дому вернулись.

Там Одіссея Автолік з синами від ран лікували,

460] Потім дарами коштовними щедро його наділили

Й допомогли йому виїхать скоро на рідну Ітаку

З радісним серцем. А дома отець його й мати поважна

Радісно сина зустріли й розпитувать стали у нього,

Як він придбав отой шрам. Він усе розповів їм докладно,

465] Як білим іклом на ловах кабан його дикий ударив

В час, коли він на Парнас із синами Автоліка вийшов.

Жінка старенька тим часом, до шраму торкнувшись руками,

Зразу впізнала його - і ногу із рук упустила.

Впала в мідницю нога Одіссеєва, й мідь задзвеніла,

470] Посуд убік нахиливсь, і на землю вода розлилася.

Радість і сум охопили їй душу, очі сльозами

Зразу наповнились, голос дзвінкий мов застряг їй у горлі.

До підборіддя його доторкнувшись, вона говорила:

«Ти ж - Одіссей, моя люба дитино! А я не впізнала,

475] Поки ноги не торкнулась мого владаря дорогого!»

Мовила й на Пенелопу своїми зирнула очима,

Наче сказати бажала, що тут чоловік її любий.

Та ж ні поглянуть в цей бік не могла, ані щось зауважить,

їй-бо Афіна думки одвела. Одіссей же, рукою

480] Правою раптом за шию стару Евріклею вхопивши,

Лівою ближче до себе її притягнув і промовив:

«Неню, невже погубить мене хочеш? Сама ж ти своєю

Груддю мене згодувала! Я ж, безліч нещастя зазнавши,

Аж на двадцятому році вернувся до рідного краю.

485] А як усе ти збагнула, що бог тобі вклав у глиб серця,

То вже помовч! Щоб у домі про мене ніхто не дізнався!

От що скажу я тобі, і справді воно так і буде:

Як женихів цих уславлених бог через мене здолає,

Навіть тобі, що мене згодувала, не буде пощади

490] В час той, коли я служебних жінок убиватиму в домі».

В відповідь люба промовила няня йому Евріклея:

«Що за слова в тебе линуть, дитя, крізь зубів огорожу!

Знаєш і сам ти, що завжди я духом тверда і незламна,

Можу триматися, наче той камінь міцний чи залізо.

495] Ще тобі інше скажу, а ти заховай в своїм серці:

Як женихів тих уславлених бог через тебе здолає,

Перелічу тобі всіх я служебниць у нашому домі -

Котра безчестить тебе і котра ні в чому не винна».

Відповідаючи, мовив тоді Одіссей велемудрий:

500] «Неню, навіщо про них говорить? Цього зовсім не треба.

Добре я й сам роздивлюсь і про кожну дізнаюсь напевно.

Ти ж уже краще мовчи й на богів щодо іншого здайся».

Так говорив він. І вийшла старенька - води для вмивання

Знов до кімнати внести; попередня-бо вся розлилася.

Попередня
-= 344 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар