Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

505] Ноги помила вона йому й жиром як слід їх натерла.

Ближче тоді до вогню Одіссей підсуває ослін свій,

Щоб обігрітись, а шрам прикриває старанно лахміттям.

Знову тоді почала говорить Пенелопа розумна:

«Гостю мій, дещо у тебе й сама б я хотіла спитати.

510] Ось наступає нічного спочинку година ласкава,

Навіть журбою тривожених сон огортає солодкий.

В мене ж безмірна печаль, що нею боги наділили.

Вдень, хоч із смутком в душі, хоч і гірко ридаю часами,

Розривку маю, служниць і робіт доглядаючи хатніх.

515] А серед ночі, як все у солодкому сні опочине,

Я на постелі лежу, а трепетне серце шматують

Гострого болю шипи і тривогу смутну нагнітають.

Як Аедона, дочка Пандарея, дзвінкий соловейко

Жовто-зелений весною виспівує пісню чудову,

520] у густолистім гаю між розквітлих дерев затаївшись

І щохвилини коліна міняючи, плине луною

В тузі за сином коханим від Зета-вождя, за Ітілом,

Що необачно сама його гострою міддю убила, -

Так же надвоє й моє у журбі розривається серце:

525] Чи залишитися з сином моїм і всього пильнувати -

Високоверхого дому, й служниць, і маєтку цілого,

Мужове ложе шануючи й славу свою у народі,

Чи за найкращого вийти з ахеїв, що в дім цей до мене,

Шлюбне складаючи віно, приносять дари незліченні.

530] Син мій в ту пору, коли він ще підлітком був нетямущим,

Заміж іти заважав мені й дім чоловіків лишати.

Ставши ж дорослим тепер і змужнілого віку дійшовши,

Сам уже зрештою хоче, щоб вийшла із цього я дому,

Дуже обурений тим, що ахеї майно в нас грабують.

535] Ти ж но послухай мій сон і з'ясуй, що він значити має.

Двадцять гусей, мені снилось, пшеницю з води вибирають

В нас на подвір'ї, а я лиш дивлюся на них і радію.

Раптом з-за гір вилітає великий орел криводзьобий,

Шиї поскручував їм і усіх повбивав. Скрізь валялись

540] Купами гуси, а він в світлосяйному зникнув ефірі.

Плакала гірко крізь сон я й, ридаючи в тузі, кричала.

Враз позбігались до мене ахеянки всі пишнокосі

Теж у сльозах за гусей, орлом несподівано вбитих.

Раптом вернувся орел і, сівши на гребінь над дахом,

545] Голосом людським мені, утішаючи, став говорити:

«Твердості більше, Ікарія далекославного доню!

Це ж бо не сон, а ява прекрасна, і збудеться все це.

Гуси - твої женихи, а я - був орел дужокрилий.

Ну, а тепер ось - я твій чоловік, що додому вернувся

550] І женихам знахабнілим ганебну готує недолю».

Так він сказав. І покинув тоді мене сон найсолодший.

Я роздивляюсь довкола і бачу - у нас на подвір'ї

Гуси так само пшеницю з ночовок клюють, як раніше».

Відповідаючи, мовив тоді Одіссей велемудрий:

555] «Жінко, тлумачити сон цей інакше - ніяк неможливо,

Сам-бо тобі Одіссей роз'яснив, як усе це небавом

Статися має. Усіх женихів тут настигне загибель,

Всіх до єдиного, смерті і Кер тут ніхто не уникне».

В відповідь так розумна сказала йому Пенелопа:

560] «Гостю мій, сняться нам сни і порожні, які аж нічого

Нам не віщують, та сон і не кожен збувається людям.

Дві неоднакові брами для снів у нас є безтілесних:

Зроблена з рогу одна з них, а друга з слонової кості.

Сни, що крізь браму проходять різьблену з слонової кості,

565] Правду лише заслоняють, в облуду й оману заводять,

Сни ж, що до нас переходять крізь браму з точеного рогу,

Правди дотримують строго й на ділі здійсняються завжди.

Та не крізь браму останню, гадаю я, сон цей жахливий

Виплив, хоч як ми того не бажали - й сама я, і син мій.

570] Ще тобі інше скажу, ти ж до серця візьми оце слово:

Ранок надходить уже злоіменний, і дім Одіссеїв

Мушу покинути я. Призначаю змагання сьогодні

На топорах. Дванадцять сокир Одіссей в своїм домі

Вряд установлював, як корабельного острова ребра.

575] Ставши здаля, він усі їх прострелював з лука стрілою.

Маю таке женихам призначити сьогодні змагання.

Хто тятиву якнайлегше у спритних долонях натягне

Й всі он дванадцять сокир крізь вушка стрілою прошиє, -

Разом із ним я піду, залишивши подружню оселю,

580] Гарну й красиву таку і набутку всілякого повну.

Мабуть, не раз і у сні я згадувать буду про неї».

Відповідаючи, мовив тоді Одіссей велемудрий:

«Гідна пошани жоно Одіссея, сина Лаерта!

Не відкладай ти надалі змагання цього в своїм домі.

Попередня
-= 345 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.


Останній коментар

Лана 17:14:38

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар