Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

90] Ні огорожі навкруг виноградників, рясно розквітлих, -

91] Раптом нахлине вона, обтяжена зливою Зевса,

92] Й гине багато у ній прекрасної праці людської.

93] Так перед сином Тідея троян захитались фаланги

94] Щільні, не в силі устояти, хоч і було їх багато.

95] Щойно лиш Пандар уздрів, осяйливий син Лікаонів,

96] Як по рівнині, бушуючи, гнав той троянські фаланги,

97] Зразу ж на сина Тідея націлив він гнутого лука

98] Й гострою втрапив стрілою нападнику в праве рамено,

99] Панциром вкрите опуклим. Навиліт вонв пролетіла

100] Й вийшла із другого боку, оббризкавши кров'ю весь панцир,

101] Голосно скрикнув, зрадівши, осяйливий син Лікаонів:

102] «Нумо вперед, велемужні трояни, погоничі коней!

103] Найхоробріший з ахеїв поранений, - видно, недовго

104] Проти стріли він могутньої встоїть, якщо мене справді

105] Зевса всевладного син срібнолукий послав із Лікії».

106] Мовив він, хвалячись, так. Не зборола стріла Тідеїда, -

107] Він, відступивши до коней лише й колісниці своєї,

108] Став і гукнув до Стенела, що був Капанеєві сином:

109] «Ну-бо сюди, Капаніде мій любий, зійди з колісниці,

110] Гостру із мого рамена стрілу мені витягни швидше».

111] Мовив він так, і зіскочив на землю Стенел з колісниці,

112] Став за плечима й стрілу, що прошила їх, витяг негайно.

113] Струменем бризнула кров крізь плетиво панцира щільне.

114] Вголос молитись почав Діомед, син Тідея відважний:

115] «Зглянься, незборена Зевса егідодержавного доню!

116] Батьку моєму й мені ти ласкаво колись помагала

117] В битвах палаючих, тож і тепер будь прихильна, Афіно!

118] Дай наздогнати і списом сягнуть того мужа, що ранить

119] Встиг мене перший та ще й похваляється, ніби недовго

120] Бачить мені доведеться осяйливе сонця проміння».

121] Так він благав, молячись. І почула Паллада Афіна,

122] Ноги легкими зробила, і руки, і все його тіло,

123] Близько тоді підійшла і мовила слово крилате:

124] «Сміло тепер, Діомеде, виходь із троянами битись.

125] Батьківську в груди тобі я безтрепетну вклала відвагу

126] Ту, що комонник Тідей нею славен, щита потрясатель.

127] Млу відвела від твоїх я очей, що їх досі вкривала,

128] Щоб одрізняти умів ти бога від смертного .мужа.

129] Отже, якщо, іспитуючи, бог який прийде до тебе,

130] Не виступай ти зухвало з богами безсмертними битись,

131] Хто б то не був; коли ж Зевсова донька лише Афродіта

132] Вступить у бій, навідліг удар її гострою міддю».

133] Кажучи так, одійшла відтіля ясноока Афіна.

134] Син же Тідеїв ізнов замішався у лави передні.

135] Прагнув душею й раніше-бо він із троянами битись,

136] Нині ж у нього побільшало втроє снаги, як у лева,

137] Що біля стад тонкорунних пастух не убив його в полі,

138] Тільки поранив, коли перескакував той у кошару.

139] Лють лише в нім розпалив і, овець боячись боронити,

140] Криється в хижі пастух, повну жаху лишивши отару.

141] Збившись докупи, лежать одна біля одної вівці,

142] Лев же розлючений скаче назад через вал огорожі,

143] З люттю такою ж троян побивав Діомед премогутній.

144] Так Астіноя він вбив і людей вожая Гіпейрона,

145] Першого вище соска мідногострим уразив він списом,

146] Другого в плечі ставні величезним мечем по ключиці

147] Вдарив, і плечі від шиї йому відрубав і від спини.

148] Кинувши їхні тіла, наздогнав Поліїда й Абанта,

149] Еврідаманта старого синів, що на снах розумівся.

150] Снів при відході, проте, їм старий не умів розгадати,

151] Зняв-бо із них обладунки з обох Діомед премогутній.

152] Потім на Ксанта й Тоона пішов він, синів двох Фенопа

153] Ніжно любимих. Знесилений старості гнітом печальним,

154] Інших синів не родив він, щоб спадщину їм залишити.

155] Зняв обладунки з обох Діомед, у кожного милу

156] Цушу віднявши, а батькові тільки ридань і печалі

157] Біль залишаючи. Так і не стрів він синів, щоб живими

158] З битви вернулись, а спадок далека рідня поділила.

159] Потім він двох повалив синів Дарданіда Пріама,

160] Хромія й з ним Ехемона, що разом були в колісниці.

161] Гак, наче лев, у череду вдершись, ламає корові

162] Карк чи телиці, що в гаї тінистому паслися мирно,

163] Гак син Тідея обох, хоч вони й боронились завзято,

164] З повоза кинув додолу й, озброєння з тіл їх ізнявши,

165] Товаришам доручив їх коні на судна загнати.

Попередня
-= 35 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар