Слава ЗСУ!

166] Бачить Еней, як мужів той троянських винищує лави,

167] Й крізь бойову колотнечу й списів завірюху навальну

168] Пандара рушив шукать богорівного скрізь чи не знайде.

169] Сильного він, бездоганного сина знайшов Лікаона,

170] Став перед ним і з такими звернувся до нього словами:

171] «Пандаре, де ж бо твій лук і де твої стріли крилаті

172] Й слава? Ніхто у ній тут із тобою змагатись не буде,

173] Кращим за тебе ніхто не назве себе в цілій Лікії.

174] Руки до Зевса свої піднеси й кинь стрілу свою в мужа,

175] Хоч і який він могутній, багато-бо лиха троянам

176] Він спричинив, багатьом-бо хоробрим коліна розслабив.

177] Це чи не бог який, гнівний за жертви, помститися хоче

178] Трої синам? Жахливо гнів божий накликать людині».

179] В відповідь мовив до нього осяйливий син Лікаонів:

180] 1 «Славний Енею, троян мідношатних пораднику добрий!

181] Схожий він, видно з усього, на мужнього сина Тідея:

182] Щит я його впізнаю і шолом з заборолом дірчастий,

183] Бачу і коні його, а чи бог то - напевно не знаю.

184] А що цей муж, як казав я, відважного син є Тідея,

185] 5 Все ж не без бога лютує він тут, і хтось із безсмертних

186] Близько стоїть біля нього, окутавши хмарою плечі,

187] Й кинуту в нього стрілу бистролетну кудись відхиляє.

188] Гострою раз уже вцілив його я стрілою й навиліт

189] Праве плече простромив, хоч і панциром вкрите опуклим.

190] 0 От уже, думав, спровадив таки я його до Аїду,

191] Та не здолав: є розгніваний бог тут якийсь, безперечно.

192] Коней нема при мені, бойової нема колісниці.

193] У Лікаона ж, удома у нас, одинадцять новеньких

194] Повозів гарних, недавно змайстрованих, всі чепраками

195] 5 Вкриті, при кожному коней по парі стоїть двояремних,

196] Білий ячмінь-бо їдять вони завжди й пшеницю двозерну.

197] Списник старий Лікаон в своїм добре збудованім домі

198] Радив не раз мені, ще коли йти у похід я збирався,

199] На колісницю, казав він, запряжену кіньми, зійшовши,

200] 10 Раттю троян керувати в жорстоких із ворогом битвах.

201] Я ж не послухав, а це набагато було б корисніше.

202] Пошкодував-бо я коней, щоб корму для них не забракло

203] В війську обложенім: звикли-бо ситно вони годуватись.

204] Тож залишив я їх дома і пішки до Трої подався,

205] )5 Склавши на лук всю надію, та мало мені допоміг він.

206] Я натягав його вже проти двох полководців найкращих -

207] Сина Тідея і сина Атрея, - обох я поцілив

208] Влучно, і кров їх пролив, та лиш більше їх тим розлютив я.

209] Доля лиха надала із кілка мені лука тугого

210] Знять того дня, як повів до любого я Іліона

211] Військо троян, щоб подать богосвітлому Гектору поміч.

212] Як повернуся додому й на власні я очі побачу

213] Землю вітчизни, й дружину, і рідну оселю високу, -

214] Хай мені голову геть відрубає приблуда чужинний,

215] Як не спалю у палаючім полум'ї я цього лука,

216] Вщент поламавши, - нікчемний, як вітер, був з нього супутник».

217] В відповідь зразу ж Еней, троян ватажок, тоді мовив:

218] «Не говори так. Не буде й надалі інакше, аж-поки

219] На колісницях із кіньми удвох ми не вийдемо проти

220] Мужа того і не спробуєм нашої зброї на ньому.

221] Стань же мерщій в колісницю до мене й побачиш, які то

222] Тросові коні, як швидко уміють вони по рівнині

223] Мчати туди і сюди - у погоні, так само й у втечі.

224] Нас і до міста вони понесуть, якщо знов побажає

225] Славою Зевс Діомеда, сина Тідея, окрити, і

226] Йди ж бо мерщій та в руки батіг цей бери і блискучі

227] Віжки, а я увійду в колісницю, щоб бій розпочати.

228] Чи на себе бери його, я ж керуватиму кіньми».

229] В відповідь мовив до нього осяйливий син Лікаонів:

230] «Краще, Енею, ти сам бери віжки й керуй уже кіньми.

231] Швидше помчать вони повіз округлий, візничого звичний

232] Чуючи клич, як тікать доведеться від сина Тідея.

233] Можуть без тебе упертись сполохані коні й не схочуть

234] Винести нас з бойовища, не чуючи оклику твого.

235] Рушить на нас тоді син великого духом Тідея,

236] Вб'є нас і однокопитих собі забере твоїх коней.

237] Отже, своїми ти сам керуй колісницею й кіньми.

238] Я ж, коли він налетить, його списом загостреним стріну».

239] Мовлячи так, в колісницю оздоблену стали обидва

240] Й миттю погнали на сина Тідея баских вони коней.