Слава ЗСУ!

355] Синове слово розумне їй глибоко в душу запало.

В горницю верхню вона із служницями вийшовши, довго

Плакала за Одіссеєм, за мужем коханим, аж поки

Сном їй солодким повіки звела ясноока Афіна.

Лук же зігнутий узяв і поніс свинопас богосвітлий,

360] А женихи усі разом тоді на весь дім закричали.

Дехто й таке говорив із тих юнаків веледумних:

«Гей, куди це ти лук той несеш, свинопасе нещасний?

Скоро, приблудо, тебе між свиней твоїх там, на безлюдді,

Пси поїдять, що їх сам згодував ти, якщо милосердний

365] Буде до нас Аполлон і всі інші богове безсмертні».

Так вони мовили, він же той лук, де ішов, там і кинув,

Зляканий тим, що усі женихи на весь дім закричали.

Та Телемах з свого боку погрозливо крикнув до нього:

«Тату, лук віднеси! Тож не кожного слухати треба.

370] Хоч я й молодший за тебе, а можу тебе камінцями

Вигнати в поле, адже набагато я силою дужчий.

От якби я так же само й за всіх женихів гордовитих,

Скільки є в домі, був би руками і силою дужчий!

От би напевно тоді я примусив із нашого дому

375] З жахом забратися тих, що чинять отут неподобства!»

Так говорив він, і в відповідь весело зареготали

Всі женихи, й відлягло в них на серці від гніву тяжкого

На Телемаха. Свинар поніс тоді через господу

Лук і його велемудрому дав Одіссеєві в руки.

380] Вмить він гукнув годувшіьницю й мовив старій Евріклеї:

«От що звелів Телемах, розумна моя Евріклеє!

Позачиняй усі двері в господу на засуви щільно.

Вчує ж яка з челядинок чи стогін, чи крик чоловічий

В замкнених наших покоях, ні одна з кімнати за двері

385] Хай не виходить, хай тихо сидить біля праці своєї».

Так він промовив, у неї ж безкрилим лишилося слово,

І до кімнат, де жили вони, двері сама зачинила.

Вискочив мовчки тоді із дому Філотій за двері

Й браму замкнув, що веде в обгороджене муром подвір'я.

390] Біля сіней корабельна там линва лежала, з начосів

Звита папірусних. Нею він засув зв'язав на воротях,

А повернувшися, сів у крісло, з якого підвівся,

Й на Одіссея зорив. А той на свій лук роздивлявся,

Так його й сяк уважно з усіх розглядаючи боків,

395] Чи не сточили ще рога в відсутність господаря черви.

Дехто й таке говорив, на сусіда свого позирнувши:

«Знається, видно, й на луках приблуда цей злодійкуватий.

Думати можна, що й дома у нього є лук такий самий

Чи змайструвати такого ж він хоче. В руках-бо все крутить

400] Так уже й сяк його цей от на збитки удатний бродяга».

Інші й таке говорили із тих юнаків велемудрих:

«Хай би так само йому і назавжди у всьому щастило,

Як коли-небудь він лука здолає цього натягнути!»

Так женихи говорили. В той час Одіссей велемудрий,

405] Лук свій узявши великий, увесь його пильно оглянув.

Як чоловік у грі на формінзі і співах умілий

Легко струну на кілочок новий натягнути здолає,

Скручену кишку овечу з кінців із обох прив'язавши, -

Так без зусилля свій лук натягнув Одіссей велемудрий.

410] Зразу ж тоді й тятиви правицею злегка торкнувся -

Дзвінко вона пролунала, мов ластівки голос чудесний.

Смуток великий серця охопив женихам, їх обличчя

Зблідли. Сам Зевс громозвучну тут виявив з неба ознаку.

Серцем зрадів витривалий в біді Одіссей богосвітлий

415] З того, що син гнучкомудрого Кроноса дав це знамення.

Бистро узяв він стрілу, що самотньо одна лиш лежала

З краю стола, - усі інші в місткому були сагайдаку

Сховані, - їх на собі ахеї ті мали зазнати.

Взявши за держално лук, почав тятиву від зазубрин

420] Сидьма натягувать він і, націлившись, випустив бистру

З лука стрілу. Анітрохи не схибив він, жодного вушка

Не зачепив у сокирах, усі їх стрілою прошивши

Міднотяжкою. Тоді Одіссей Телемахові мовив:

«Не осоромив тебе, Телемаху, твій гість, у покоях

425] Сидячи цих, - несхибно у ціль я улучив, недовго

Лук цей натягував я. Ще сила моя збереглася,

Марно мені женихи докоряють, даремно безчестять.

Ну, а тепер і вечерю вже час готувати ахеям,

Поки ще видно, а потім ще й іншої втіхи спожити

430] В співах з формінгою, - це наймиліша є учти окраса».

Мовивши так, він бровами повів. Мечем мідногострим

Підперезавсь Телемах, богорівного син Одіссея,

В руки взяв списа свого і ззаду за батьковим кріслом

Став поблизу біля нього, озброєний сяйною міддю.