Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

Поки людей не зустріну таких, що ні моря не знають,

270] Ні, споживаючи їжу, приправити й сіллю не вміють,

Ні кораблів ще ніколи не бачили пурпурощоких,

Ані тих весел доладних, що крила судну заміняють.

Певну ознаку він дав, не ховавши від мене нічого:

Як подорожній, мене на путі перестрінувши, скаже,

275] Що на ясному рамені я віяльну маю лопату,

Можу я в землю тоді весло устромити доладне

Й жертви священної дар принести Посейдону-владиці -

Вепра, що свині пліднить, барана, а до того й бика ще -

Та повернутись додому й священні складать гекатомби

280] В жертву безсмертним богам, що простором небес володіють,

Всім їм по черзі. Й не в хвилі морській мене смерть після того

Легка спіткає, - спокійно її я зустріну появу

В старості світлій моїй, навколо оточений мирним

Щастям народу свого. Все й збудеться так, говорив він».

285] Мовить, озвавшись до нього, тоді Пенелопа розумна:

«Як визначають хоч старість нам кращу богове безсмертні,

То сподіватися слід, що й нещасть ми позбудемось наших».

Так між собою вони розмову провадили щиру.

А Еврінома і няня у спальні тим часом постелю

290] Пишну уже їм стелили при світлі хиткім смолоскипів.

А як м'яке вони ложе старанно для них постелили,

Няня старенька пішла спочивать до своєї кімнати,

А Еврінома, їх покоївка, пішла перед ними

Із смолоскипом в руках, ведучи їх на ложе подружнє.

295] Як провела, повернулась назад. І з радісним серцем

В спальню вони увійшли, де їх давня стояла постеля.

А Телемах, свинопас і пастух, що корів випасає,

Ноги спинили свої і, танці спинивши жіночі,

Спати усі полягали у тінями вкритих покоях.

зоо От Одіссей із жоною, жаданої втіхи зазнавши,

Стали потому втішатись розмовою поміж собою.

Розповіла вона, скільки прийшлось їй, в жінках богосвітлій,

Витерпіть, бачачи в домі юрбу женихів знахабнілих,

ПІ о задля неї стількох баранів і биків убивали

305] Найдорідніших і стільки у дзбанах вина осушили.

А Одіссей, той паросток Зевсів, розказував, скільки

Горя він людям приніс і скільки нещасть перетерпів, -

Все розповів їй. Вона ж захоплено слухала, й сон їй

Не опадав на повіки, аж поки про все розказав він.

310] З того почав, як спершу здолав він кіконів, а потім

Як до родючого краю мужів-лотофагів приїхав,

Що їм накоїв кіклоп і як він помстивсь за погибель

Доблесних товаришів, що той їх пожер так нещадно,

Як до Еола прибув і його привітав він гостинно

315] Й вирядив, та не дала йому доля дістатись до краю

Рідного, - бурею знову підхоплений, стогнучи тяжко,

Довго носивсь він по хвилях багатого рибою моря;

Як після того вони в Телепіл прибули лестригонський,

Де й кораблі їх загинули, й всі в наголінниках мідних

320] Товариші, Одіссей лише втік з кораблем чорнобоким;

Ще про Кіркеїні підступи й спритність її розповів він;

Далі про те, як в задушну Аща оселю дістався

На кораблі многовеслім фіванця Тіресія душу

Там розпитати й як всіх там супутників бачив і рідну

325] Матір свою, що його породила й дитям годувала;

Як серед моря почув він сирен голоси милозвучні;

Як між блукаючих скель він проплив, між Харібди страшної

Й Скілли, що їх ніхто із людей не минає щасливо;

Як корів Геліосових товариші його вбили,

330] Як на швидкий корабель їх сірчану метнув блискавицю

Зевс громовладний і всі тоді разом загинули славні

Товариші, він один лише смерті лихої уникнув;

Як на Огігію-острів потрапив до німфи Каліпсо,

Як вона, прагнучи мати його чоловіком, тримала

335] В гроті глибокому, як годувала й зробити безсмертним

Пообіцяла йому і навік нестаріючим мужем,

Серця ж у грудях його, проте, вона цим не схилила;

Як, перетерпівши дуже, в країну феаків прибув він,

Як від всієї душі, наче бога, його вшанували

340] Із кораблем до рідного краю його відрядили,

Міді, і золота, й одягу вдосталь йому надававши.

Мовлячи це наостанку, у сон він солодкий поринув,

Що розслабляє нам тіло й турботи сердечні відгонить.

Інше замислила тут ясноока богиня Афіна.

345] В тій годині, коли, сподівалась вона, уже досить

Втіхи зазнав Одіссей і від сну, і від ложа дружини,

Золотошатну зорю вона ранню із хвиль Океану

Вивела - світло нести для людей. Із ложа м'якого

Попередня
-= 367 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар