Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Іліада. Одіссея

Ти ж мені от що тепер розкажи і повідай одверто:

Скільки ж то років від того пройшло, як гостинно приймав ти

Гостя бездольного, сина мого, якщо був це насправді

290] Він, бідолашний? Мабуть, від отчизни й від друзів далеко

Риби у морі десь з'їли його, чи, може, на суші

Став він поживою звірів і птиць. Не оплакала мати,

Не спорядила із батьком, - ми ж разом його породили;

І Пенелопа розважна, із віном багатим дружина,

295] Не голосила, як личить, над ложем свого чоловіка,

Вій не закрила йому, як це подобає для вмерлих.

Отже, по правді скажи мені все, щоб знав я напевно:

Хто ти і родом відкіль? В якій виростав ти родині?

Бистрий де корабель, що й тебе сюди віз, і з тобою

300] Товаришів богорівних? Чи, може, лише як супутник

Плив ти в чужім кораблі, що, тебе ізсадивши, від'їхав?»

Відповідаючи, мовив тоді Одіссей велемудрий:

«Зараз одверто і щиро всю правду тобі розповім я.

Родом я з Алібанта, де дім я уславлений маю;

305] Син владаря Афіданта, а дід Поліпемоном звався,

Сам же Еперітом звуся; якесь божество проти волі

До берегів цих мене із Сіканії вітром загнало.

Свій корабель я близ поля далеко від міста поставив.

Що ж до твого Одіссея, то рік уже п'ятий минає,

310] Як відтіля він одбув і з вітчизни моєї від'їхав,

Муж бездольний; щасливу пташки йому путь віщували,

Справа злітаючи. Тим-то радів я, його виряджавши,

З радістю й він відпливав. Сподівались обоє не раз ми

Ще зустрічатись гостинно й дарунками щедро мінятись».

315] Мовив це, й чорна хмара печалі Лаерта окрила,

Попелу в жмені обидві брудного, мов кіптява, взявши,

Голову сиву свою він посипав, стогнучи тяжко.

Захвилювалось і синове серце: на любого батька

Глянув лише - і гостро у ніздрях йому защипало.

320] Кинувсь до нього, обняв він його і, цілуючи, мовив:

«Батечку мій! То ж я є той самий, про кого питаєш!

Аж на двадцятому році вернувсь я до рідного краю.

Годі, утримайсь од сліз, і плачу, і гіркого стогнання.

От що тобі я скажу: нам треба чимдуж поспішати.

325] Вчора усіх женихів повбивав я у нашому домі,

Злочин караючи їх і ганьбу, для серця нестерпну».

В відповідь знову озвався до нього Лаерт і промовив:

«Якщо насправді це ти, мій син Одіссей, повернувся,

Певну ознаку мені покажи, щоб повірити міг я».

330] Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

«Спершу очима своїми на шрам ти оцей подивися -

То на Парнасі кабан мене білими іклами ранив

На полюванні. Це ж ти мене й мати поважна послали,

Щоб я Автоліка, батька матусі, навідав, - одержать

335] Мав я дарунки, що, бувши у нас, мені обіцяв він.

Далі дерева тобі у саду я, доглянутім добре,

Всі покажу, що мені дарував ти. Хлоп'ям ще їх назви

В тебе питав я, садком за тобою йдучи; повз дерева

Так ми проходили, й ти пояснив мені кожного назву,

340] Подарував мені груш тринадцять і яблунь десяток,

Сорок смоковниць; ще й лоз виноградних мені обіцяв ти

Дати рядів п'ятдесят, таких, що весь рік безнастанно

Тут плодоносять, - і зараз ті грона ростуть розмаїті,

Й кожному інша від Зевса пора визрівання спадає».

345] Так він сказав, а в старого і серце, й коліна зомліли,

Як пригадав лиш ознаки, що той розповів так докладно.

Любого сина обняв він руками і сам знепритомнів.

Світлий його підхопив Одіссей, у нещастях незламний.

А як прийшов він до пам'яті й дух в його серце вернувся,

350] Відповідаючи, так він одразу ж почав говорити:

«Зевсе, наш батечку! Є ще боги на Олімпі високім,

Раз женихи за надмірне зухвальство своє поплатились.

Зараз же страх мені серце проймає, щоб часом не збіглись

Всі ітакійці сюди незабаром та щоб поголоски

355] Не порозносили зайвої скрізь по містах кефаленських».

Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

«О, не турбуйся! Тепер нема чого цим клопотатись!

Краще ходім до оселі, від саду ж вона недалеко.

Я Телемаха туди, і чередника, й свинопаса

360] Вирядив, щоб якнайшвидше вечерю для нас готували».

Мовив він це, і пішли до прекрасного дому обидва.

А як дійшли до покоїв, збудованих зручно й вигідно,

Там Телемаха застали, і чередника, й свинопаса, -

Краяли м'ясо вони і вино іскристе мішали.

365] В домі тим часом одна сікелійка служебна Лаерта,

Мужнього серцем, помила й оливою вже намастила,

Попередня
-= 372 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 6.

Останній коментар

Лана 15.08.2017

Рассказ не очень то и интересный... Но тот кто любит приключения и историю, тому
точно понравиться. Мне и моему классу это задала читать моя любимая учительница
по укр. лит. и что тут сказать. Суть понятна, но запомнить все эти необычные фразы и
имена на первый раз будет сложновато. При том, что это всё должно быть на тесте по
литературе. Ух, надеюсь всё пройдёт гладко...


Хтось 22.07.2017

Вообще непонимаю в чом смысл рассказа?


Софія 10.07.2017

Цей твір я читала ще у шкільні роки, потім у старшому віці, не дуже мені сподобався
він. А зараз, щоб не марнувати часу, заходжу на https://bookinist.com.ua/ читаю
рецензіїї та обираю книгу, а може навіть і купую на томуж сайті.


Додати коментар