Слава ЗСУ!

546] І породив Ортілоха, численного люду владику.

547] А Ортілох породив Діоклея, великого духом.

548] У Діоклея ж того синів-близнюків було двоє,

549] Добре обізнаних в справі воєнній - Іфетон з Орсілохом.

550] Ставши дорослими, на кораблях вони рушили чорних

551] До Іліона, багатого кіньми, з аргеями разом,

552] Обороняючи честь Агамемнона із Менелаєм,

553] Славних Атрідів. Та смертна година обох тут окрила.

554] Наче два леви, що виросли десь на гірських верховинах,

555] Матір'ю їх відгодовані в нетрях дрімучого лісу,

556] Крадучи тучних з кошари овець і волів круторогих,

557] Людські плюндрують подвір'я, аж поки самі не поляжуть

558] Мертві од гострої міді, убиті рукою людини.

559] Так і вони, руками Енея повергнуті долу,

560] Впали обоє, неначе повалені сосни високі.

561] Жаль Менелаєві їх, Арея улюбленцю, стало.

562] Вийшов він з лав наперед, осяйною озброєний міддю,

563] Списом стрясаючи. Сам-бо Арей розбудив в нім одвагу,

564] Мавши на думці, щоб був той руками Енея убитий.

565] Нестора, духом великого, син Антілох його вгледів.

566] Вийшов він з лав, боячися, щоб сам поводатар народів

567] Тут не загинув і труд їх увесь не пішов би намарно.

568] Напоготові обидва один проти одного руки

569] Й гострі здіймали списи, бажанням палаючи битись.

570] Став Антілох з Менелаєм уряд, поводатарем люду.

571] Хоч і швидкий був до бою Еней, а назад він подався,

572] Вгледівши, що виступає аж двоє мужів проти нього.

573] Вбитих вони після того до лав відтягнули ахейських,

574] Товаришам їх у руки обох віддали нещасливих

575] І повернулися знов між рядами передніми битись.

576] Вбили вони Пілемена, що був на Арея подібний,

577] Духом великий вожай пафлагонських мужів щитоносних.

578] Рівно стояв він, коли Менелай його, списом славетний,

579] Ратищем збив, під ключицю утрапивши мідяним вістрям.

580] Син же Атімнія, славний Мідон, Пілемена візничий,

581] Від Антілоха поліг, баских завертаючи коней, -

582] Каменем лікоть Мідона черкнув він, із рук його білі

583] Віжки, слоновою кістю оздоблені, впали в пилюку.

584] Тут Антілох налетів і мечем його в скроню ударив.

585] Дух свій віддавши, Мідон із добротної впав колісниці

586] Сторч головою в пилюку брудну аж по тім'я і плечі.

587] Довго стояв так, угруз у пісок, що був дуже глибокий,

588] Поки, рвонувши, не скинули коні його у пилюку:

589] їх Антілох стьобонув і погнав аж до стану ахеїв.

590] Гектор, побачивши в лавах обох, до них кинувся зразу

591] З криком гучним; вслід за ним понеслися учвал і фаланги

592] Дужих троян, на чолі в них Арей з Еніо був страшною.

593] Ця за собою у битву вела сум'яття безсоромне.

594] Сам же Арей, величезним в руках потрясаючи списом,

595] То перед Ректором спереду йшов, то ступав за ним ззаду.

596] Вздрівши Арея, увесь затремтів Діомед гучномовний.

597] Як мандрівник безпорадний, йдучи по широкій рівнині,

598] Перед рікою зупиниться, що поспішає до моря,

599] Гляне на піну шумливу і швидко назад утікає,

600] Так син Тідея сахнувся тоді й заволав до народу:

601] «Друзі, чого дивуватися з того, що Гектор божистий -

602] І списоборець відмінний, і страху не відає в битвах!

603] Завжди при ньому є хтось із богів, що загибель одверне.

604] Отже, й тепер біля нього Арей у смертній подобі,

605] Тож, до троян повернувшись обличчям, весь час відступайте

606] Звільна й не думайте навіть з богами безсмертними битись».

607] Мовив він так. А трояни все ближче на них наступали.

608] Гектор убив уже воїнів двох на одній колісниці,

609] В ратному ділі умілих, Менеста і з ним Анхіала.

610] Жаль Теламонію їх, Еанту великому, стало.

611] Близько підбіг він до них і, блискучого списа метнувши,

612] В Амфія, сина Селага, попав, що майна мав багато

613] Й нив плодородних у Песі, але повела його доля

614] В Трою - Пріаму з синами його у війні помагати.

615] Саме у пояс поцілив Еант його, син Теламона,

616] Глибоко в низ живота увійшов йому спис довготінний,

617] Важко зваливсь він на землю. Славетний Еант підбігає -

618] Зняти озброєння з нього, трояни ж, немов блискавиці,

619] Сипали гострі списи, - його щит увібрав їх багато.

620] Він же, ступивши п'ятою на вбитого, мідяне вістря

621] Витяг із трупа; інших же з пліч обладунків коштовних